Відкрити головне меню

Помаранчевий карлик або зоря головної послідовності класу K — це зоря головної послідовності (спалює водень) спектрального класу K та V класу світності. Ці зорі перебувають посередині між червоними карликами (зорі спектрального класу M головної послідовності) та жовтими карликами (зорі спектрального класу G головної послідовності). Вони мають масу від 0,6 до 0,9 мас Сонця[1] та температури поверхні між 3 900 та 5 200 K.[2], Tables VII, VIII.

Найбільш відомими прикладами помаранчевих карликів є Альфа Центавра B (спектральний клас K1 V) та Епсилон Індіанця.[3]

Помаранчеві карлики є предметом особливого інтересу при пошуку позаземного життя, оскільки вони є стабільними на головній послідовності дуже тривалий час (15-30 мільярдів років, у порівнянні з 10 мільярдами для Сонця). Це може дати можливість розвинутись життю на планетах земної групи, що обертаються довкола таких зірок. Вони також приблизно в три-чотири рази більш поширені ніж схожі на Сонце зорі, що полегшує пошук планет.[4]

Зміст

Спектрально стандартні зоріРедагувати

Уточнена система Йеркського Атласа (Johnson & Morgan 1953)[5] містила 12 спектрально стандартних карликів класу K, одна не всі вони до нашого часу лишились в стандартних. «Якірними точками» системи MK класифікації серед зірок головної послідовності класу K, тобто тими, що з роками не змінились, є Епсилон Ерідана (K2 V) та 61 Лебедя A (K5 V).[6] Інші первинні стандартні зорі цієї класифікації:

Засновуючись на принципі, викладеному у деяких посиланнях (напр. Johnson & Morgan 1953,[8] Keenan & McNeil 1989[7]), багато авторів вважають перехід між спектральними класами K7 V та M0 V однією сходинкою, тому в літературі рідко можна побачити класифікацію K8 чи K9. Однак нещодавно зорі HIP 111288 (K8V) та HIP 3261 (K9V) були запропоновані як спектрально стандартні зірки.[9]

ПланетиРедагувати

Найближчі до Сонця помаранчеві карлики, які мають планети: Альфа Центавра B, Епсилон Ерідана, HD 192310, HD 13445 та 54 Риб.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. A Modern Mean Stellar Color and Effective Temperatures (Teff) # Sequence for O9V-Y0V Dwarf Stars, E. Mamajek, 2011, website
  2. Empirical bolometric corrections for the main-sequence, G. M. H. J. Habets and J. R. W. Heintze, Astronomy and Astrophysics Supplement 46 (November 1981), pp. 193–237.
  3. SIMBAD, запити про Альфа Центавра B та Епсилон Індіанця, accessed on line June 19, 2007.
  4. [1], retrieved on May 6, 2009.
  5. Fundamental stellar photometry for standards of spectral type on the revised system of the Yerkes spectral atlas H.L. Johnson & W.W. Morgan, 1953, Astrophysical Journal, 117, 313
  6. MK ANCHOR POINTS, Robert F. Garrison
  7. а б The Perkins Catalog of Revised MK Types for the Cooler Stars, P.C. Keenan & R.C McNeil, «Astrophysical Journal Supplement Series» 71 (October 1989), pp. 245–266.
  8. Fundamental stellar photometry for standards of spectral type on the revised system of the Yerkes spectral atlas, H.L. Johnson & W.W. Morgan, 1953, Astrophysical Journal, 117, 313
  9. Intrinsic Colors, Temperatures, and Bolometric Corrections of Pre-main-sequence Stars, M.J. Pecaut & E.E. Mamajek, 2013, «Astrophysical Journal Supplement», 208, 9