Відкрити головне меню

Полікáрп Мигунéвич (пол. Polikarp Mihuniewicz; 1679, Віленська єпархія, Велике князівство Литовське1752) ― василіянин, протоархимандрит Василіянського Чину (1743—1747), титулярний архієпископ-номінат Смоленської архієпарії Руської Унійної Церкви.

Полікарп Мигуневич
Архієпископ-номінат Смоленський
Обрання: 1747
Церква: Руська Унійна Церква
Попередник: Антоній Томилович-Лебецький
Наступник: Цезарій Стебновський
Протоархимандрит
Василіянського Чину
1743 — 1747
Обрання: 1743
Попередник: Василь Полатило (Конґреґації Пресвятої Трійці) і Патрикій Жиравський (Конґреґації Покрови Пресвятої Богородиці)
Наступник: Іпатій Білинський
 
Народження: 1679(1679)
Велике князівство Литовське
Смерть: 1752(1752)
Батько: Василь
Мати: Анна
Прийняття монашества: перед 1700

ЖиттєписРедагувати

Народився у Великому князівстві Литовському в сім'ї Василя і Анни. Після складення вічних обітів і початкових студій у Василіянському Чині навчався на вищих філософсько-богословських студіях в Єзуїтській колегії в Браунсбергу (прибув на навчання 18 липня 1700 р.[1]). Брав участь в Замойському синоді 1720 р. як настоятель Жировицького монастиря. 1730 р. як протоконсультор Чину і настоятель в Новогрудку був учасником урочистої коронації Жировицької ікони Божої Матері. 1739 р. разом із отцями генеральної управи Конґреґації Пресвятої Трійці був на капітулі у Львові, скликаній митрополитом Атанасієм Шептицьким, на якій було утворено нову Конґреґацію Покрови Пресвятої Богородиці Василіянського Чину. Тоді він був настоятелем Новогрудського і Лавришівського монастирів[2].

В 1743 р. як протоконсультор Конґреґації Пресвятої Трійці і настоятель монастиря в Білій брав участь в Дубненській капітулі (в м. Дубно на Волині), де дві василіянські Конґреґації — Литовська і Руська об'єдналися в один Руський Чин Святого Василія Великого (Ordo Sancti Basilii Magni Ruthenorum). Першим протоархимандритом об'єднаного Чину на таємному голосуванні було обрано о. Полікарпа Мигуневича. Виконував цей уряд впродовж наступних чотирьох років до 1747 р.[3] (до капітули в Бересті 16-24 серпня 1747 р.).

По завершенні каденції 1747 р. отримав від польського короля Августа ІІІ номінацію на Смоленського титулярного архієпископа, проте з невідомо яких причин не був висвячений.

Помер у 1752 році[4].

ПриміткиРедагувати

  1. Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — P. 58 (англ.)
  2. Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum (1617—1804). ― Romae 1958. — P. 285—286(лат.)
  3. Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum (1617—1804). ― Romae 1958. — P. 286(лат.)
  4. Валентина Лось, Наталія Сінкевич. Catalogus patrumet fratrum defunctorum Чину Святого Василія Великого у фондах Інституту рукописів НБУВ (середина XVIII — початок XIX століття) // Генеалогічні записки. — Львів 2014. — Вип. 12 (нової серії 6). — С. 93.

ЛітератураРедагувати

  • Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1996). ― Львів: Каменяр, 1996. ― 567 С.
  • Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 P. (англ.)
  • Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum (1617—1804). ― Romae 1958. — 298 P.(лат.)