Відкрити головне меню

Поль Рассінье (фр. Paul Rassinier) (18 березня 1906 — †28 липня 1967) — французький вчений, політик, пацифіст, викладач історії, географії та літератури. Відомий ревізіонізмом і запереченням Голокосту[3]. Під час Другої світової війни був ув'язненим у таборах Бухенвальд і Дора-Міттельбау.

Поль Рассіньє
фр. Paul Rassinier
Поль Россинье Paul Rassinier.jpg
Народився 18 березня 1906(1906-03-18)[1][2]
Бермон
Помер 28 липня 1967(1967-07-28)[1][2] (61 рік)
Париж, Франція
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність політик, журналіст, письменник, профспілковий діяч, French Resistance fighter
Володіє мовами французька[1]
Заклад Rivarol[d]
Членство Association des amis de Robert Brasillach[d]
Посада депутат Національної асамблеї Франції
Партія Французька секція робітничого інтернаціоналу і Французька комуністична партія

Зміст

БіографіяРедагувати

Основною роботою Поля Рассіньє було викладання історії та географії в загальноосвітньому коледжі в Белфорті (College фр. d'enseignement general at Belfort, Academie de Besancon) в 1933—1943 роки. Під час Другої світової війни Рассінье займався пацифістської діяльністю, поки 30 жовтня 1943 не був арештований гестапо. Рассінье був членом французького Опору з моменту німецької окупації, що й послужило причиною для його арешту і подальшої відправки в німецькі концентраційні табори Бухенвальд і Дора-Міттельбау, в яких він пробув з 1943-го по 1945-й рік. Це настільки сильно зруйнувало його здоров'я, що він не зміг відновити викладацьку діяльність. По закінченню війни Рассіньє був нагороджений медаллю Опору. Він був обраний до палати депутатів, але на виборах в листопаді 1946 року зазнав поразки, значною мірою через махінації комуністів.

Наукові праці та публіцистикаРедагувати

Після цього Рассіньє приступив до роботи над серією книг, що відображає життя в німецьких концентраційних таборах і містить систематичний і статистичний аналіз німецьких військових злодіянь. Послужний список Рассіньє — як особистий, так і ідеологічний — говорить про те, що навряд чи би знайшлася людина, у якого б було менше причин захищати Гітлера і націонал-соціалізм. Крім того, він завжди рішуче противився проявам антисемітизму у Франції та в інших країнах, особливо в Німеччині після 1933 року. У своїх роботах Рассінье не намагається обілити німців. Як ревізіоніст історії, в традиціях Гаррі Елмера Барнса (Harry Elmer Barnes[en]), Чарльза Берда (Charles A. Beard), Германа Хессе (Herman Hesse), Фредеріка Баусмана (Frederick Bausman), його метою є просто «вести чесний запис подій».

Найважливішими роботами Рассінье є:

  • «Брехня Одисея» («Le Mensonge d'Ulysse», 1950) — про особистий досвід перебування в концтаборах. В книзі він затаврував як широкомасштабні перебільшення так званих «розповідей тих, хто вижив». Назва книги походить від благочестивого брехуна Одисея, який до сотень, дійсно перенесених страждань, додав ще тисячі, тобто автор натякає також на людську пристрасть до фантазування.
  • «Одіссея зраджують свої» («Ulysse trahi par les Siens», 1960) — про перебільшення французьких пропагандистів і самозванців, що стосуються німецьких концтаборів.

Останні опубліковані праці Поля Рассінье, що завершують його монументальну працю:

  • «Справжній процес над Ейхманом» («Le Veritable Proces Eichmann», 1962)
  • «Драма європейських євреїв» («Le Drame des Juifs European», 1964) — в ній Рассіньє намагається спростувати міф про німецьку сатанинську жорстокість. В цій книзі він прийшов до висновку, що газом взагалі ніякого не вбивали або то були лише окремі випадки, справа якихось божевільних. В «Драмі європейських євреїв» Рассіньє писав: «Щоразу, ледве до мене за останні 15 років доходили відомості, ніби у вільній частині Європи десь живе свідок, знайомий з камерами, я одразу прямував до нього, щоб вислухати його розповідь. І кожен раз кінець був один: коли, на основі своїх матеріалів, я ставив очевидцеві ряд цілеспрямованих питань, він рано чи пізно зізнавався, що сам не бачив описувані події, а викладав розповідь близького друга, який загинув в ув'язненні, у правдивості якого він не сумнівався. Так я об'їздив Європою тисячі кілометрів».
  • «Le Vicaire» — руйнівна критика книги Рольфа Хоххута (Rolf Hochhuth) «The Deputy».

Головною заслугою праць Рассіньє вважають[3] крах міфу про німецьку «злостивість». Рассіньє визнає, що насіння війни невід'ємно притаманні вкрай несправедливій економічній системі, як він коротко і лаконічно пояснює в передмові до неопублікованої колекції своїх робіт.

БібліографіяРедагувати

  • Rassinier, Paul. Le Passage de la Ligne. 1948.
  • Rassinier, Paul. Le Mensonge d'Ulisse. Paris: Edition La Libraire francaise, 1955.
  • Rassinier, Paul. Ulisse trahi les siens. Paris: Edition La Libraire francaise, 1959.
  • Rassinier, Paul. La véritable procès Eichmann. Paris: Edition Les Sept Couleurs,1962.
  • Rassinier, Paul. Zum Fall Eichmann. Was ist Wahrheit? Oder die unbelerbaren Sieger. Leoni, 1962.
  • Rassinier, Paul. La drame des Juifs européens. Paris: Edition Les Sept Couleurs,1964.
  • Rassinier, Paul. Les responsables des la Seconde Guerre Mondiale. Paris: Edition Nouvelles Edition.,1967.
  • Rassinier, Paul. Debunking the Genocide Myth: A Study of the Nazi Concentration Camps and the Alleged Extermination of European Jewry / introd. by Pierre Hofstetter; translated from the French by Adam Robbins. Torrance, Kalifornien: Noontide>Press, 1978.
  • Rassinier, Paul. The real Eichmann trial, or, The incorrigible victors / translated from the original French. Silver Springs, Md.: Steppingstones; Ladbroke, Southam, Warks.:Historical Review Press, 1979.

ДжерелаРедагувати

ВиноскиРедагувати

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Sycomore / Assemblée nationale
  3. а б Херберт Розмэн — Поль Рассинье, ревизионист истории. Архів оригіналу за 24 липень 2010. Процитовано 29 серпень 2010. 

Див. такожРедагувати