Поллуцит
Поллуцит, поллукс (англ. pollucite; нім. Pollucit m, Pollux m) — мінерал класу силікатів, алюмосилікат цезію та натрію каркасної будови. Група цеолітів. Важлива цезієва руда.
| Поллуцит | |
|---|---|
USGOV.jpg) | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1][2] |
| IMA-номер | IMA1997 s.p. |
| Абревіатура | Pol[3] |
| Хімічна формула | (Cs,Na)₂(Al₂Si₄O₁₂) * 2H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 9.GB.05 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | кубічна сингонія[4] |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Полідевк[5] |
| Типова місцевість | Сан-П'єро-ін-Кампо[4] |
 Поллуцит у Вікісховищі | |
Історія ред.
Поллуцит вперше було знайдено в 1846 році у місцевості Сан-П'єро в Кампо на італійському острові Ельба німецьким мінералогом Августом Брайгауптоном. Названий за ім'ям давньогрецького міфічного героя Поллукса.
Загальний опис ред.
Хімічна формула: (Cs, Na) [AlSi2O6]• 0,5Н2О або: (Cs,Na)2Al2Si4O12 • H2O.
Містить (%): Cs2O3 — 31,4; Na2O — 2,8; Al2O3 — 16,0; SiO2 — 47,0; H2O — 2,8.
Домішки: Rb2O3, K2O, Li2O, TiO2
Сингонія кубічна. Гексоктаедричний вид. Спайності немає. Форми виділення: кубооктаедричні кристали, зерна різних форм і розмірів, зливні і грубо- та тонкозернисті маси, схожі на агрегати кварцу або альбіту. Густина 2,7-3,0. Твердість 6,5-6,75. Безбарвний або білий, іноді прозорий («льодистий» поллуцит). Блиск скляний. Крихкий. Ізотропний. Відомий як гідротермальний мінерал у міаролітових порожнинах, а також у вигляді прожилків у гранітах і пегматитах. Утворює суцільну масу, псевдоморфози за петалітом, сподуменом.
Асоціація: кварц, сподумен, петаліт, амблігоніт, лепідоліт, ельбаїт, каситерит, колумбіт, апатит, евкриптит, мусковіт, польовий шпат, альбіт, мікроклін.
Родовища: острів Ельба (Італія), провінція Манітоба (Канада), штати Південна Дакота, Мен, Массачусетс (США), Нейнейс, Оконгава (ПАР), Бікіта (Зімбабве), Карібіб (Намібія), Кольський півострів (Росія), Казахстан, Вестерботтен, Швеція, Мінас-Жерайс, Бразилія.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Armbruster T., (not translated to fr), Liebau F. et al. Recommended nomenclature for zeolite minerals: report of the Subcommittee on Zeolites of the International Mineralogical Association, Commission on New Minerals and Mineral Names // The Canadian Mineralogist — 1997. — Vol. 35. — P. 1571–1606. — ISSN 0008-4476; 1499-1276
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ http://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/pollucite.pdf
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Поллуцит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Поллуцит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 343-344.
- Beger, R.M. (1969) The crystal structure and chemical composition of pollucite. Zeits. Krist., 129, 280-302.
- Cerný, P. (1974) The present status of the analcime-pollucite series. Can. Mineral., 12, 334-341.
- Teertstra, D.K., P. Cerný, and R. Chapman (1992) Compositional heterogeneity of pollucite from High Grade Dyke, Maskwa Lake, southeastern Manitoba. Can. Mineral., 30, 687-697.
- Diego Gatta, G., R. Rinaldi, G.J. McIntyre, G. Nénert, F. Bellatreccia, A. Guastoni, and G. Della Ventura (2009) On the crystal structure and crystal chemistry of pollucite, (Cs,Na)16Al16Si32O96·nH2O: A natural microporous material of interest in nuclear technology. Amer. Mineral., 94, 1560-1568.