Полотай Михайло Панасович

Миха́йло Пана́сович Полота́й (5 червня 1897(18970605) або 23 травня (4 червня), с. Стільне, Чернігівська область — 6 липня 1993, Київ) — український бандурист і музичний діяч.

Полотай Михайло Панасович
Основна інформація
Дата народження 5 червня 1897(1897-06-05)
Дата смерті 6 липня 1993(1993-07-06) (96 років)
Професії музикант

ЖиттєписРедагувати

З 1912—1914 вивчав гру на бандурі у чернігівського кобзаря Петра Ткаченка-Галашка із с. Синявок на Чернігівщині. У 1914 р. переїхав до м. Лубни, де в 1917 році закінчив вчительську семінарію. Повернувся на Чернігівщину та вчителював. У 1921 році продовжив удосконалювати свою гру на бандурі у бандуриста та конструктора Олександра Корнієвського. 1922 року переїхав до Києва, де вступив на вокальний факультет Київської консерваторії, яку закінчив у 1927 р..

 
Київська капела бандуристів під мистецького керівництва Михайла Полотая, 1925 рік

У 1922—1923 році став учасником Київської капели бандуристів, де працював до 1930, а в 1924—1928 роках був її мистецьким керівником.

1930 року після справи СВУ, відійшов від капели і почав працювати редактором в українському радіокомітеті, а згодом переїхав до Москви де продовжував свої студії і працював редактором українських матеріалів у центральному радіокомітеті.

У 1939 році Полотай повернувся в Київ де керував капелою бандуристів Червоної Армії. Сприяв розвитку самодіяльних кобзарських капел, як консультант (Конотоп, Вінниця, Гайсин, Овруч, Черкаси, Городище, військові частини та інших).

Під час Другої світової війни був політруком на Південному фронті. Стояв біля витоків Державного українського народного хору (заснований у 1943 р.) поряд з Григорієм Верьовкою, де Михайло Полотай став керівником акомпануючої групи бандур (Першої селянської капели бандуристів ім. Тараса Шевченка, яка у повному складі влилась до новоутвореного Народного хору).

Після війни створив капелу сліпих бандуристів при клубі Товариства сліпих (УТОС) у Києві. Пізніше Михайло Полотай керував Кобзарською студією при Музично-хоровому товаристві.

Брав участь у створенні класу бандури у Київській консерваторії, де і викладав. Паралельно працював в ІНТЕ та готував статті для УРЕ і журналу «Народна творчість».

Михайло Полотай один з перших радянських бандуристів, які виконували кобзарські думи. Він один з перших, який увів до репертуару революційні, радянські пісні та думи.

Автор збірок творів для бандури (1941, 1963) та статей про кобзарство, ряду не опублікованих лекцій таких як: «Остап Вересай», «Українська пісня і музика кобзарів у творчості Гоголя» та ін. Існують його записи виконання дум на грамплатівках.

УчніРедагувати

Микола Лісківський,

ЗаписиРедагувати

Дума про козака Голоту: Укр. нар. дума /Викон. М.Полотай, бандура // Фонохрестоматія з укр. літ. для 6 кл.- М.: Мелодия, б.р. — 1 грп.

Збірки нот для бандуриРедагувати

  • М. Полотай «Десять українських пісень» для ансамблю кобзарів, за редакцією проф. М. Грінченка. Держ. видавн. «Мистецтво», 1941.

СтаттіРедагувати

  • Мистецтво кобзарів Радянської України // Радянська музика, 1940, № 6, — С. 23-25.
  • Мистецтво кобзарів-бандуристів радянського періоду // Історичний епос східних слав'ян. К.:1958.
  • Лірник Аврам Гребень — народний музика //Нар. творчість та етнографія. — 1958. — № 4. — С. 111—115.
  • «По селам ходили кобзари…» //Сов. музыка. — 1975. — № 8. — С. 71-76. (Про бандуриста Семена Власка)
  • Кобзар Петро Ткаченко //Народна творчість та етнографія. — 1978. — № 5. — С. 71-72.
  • Кобзар Петро Ткаченко з Синявки //Народна творчість та етнографія. — 1967. — № 4. — С. 58-67.
  • Песни правды и свободы //Правда Украины. — 1978. — 22 дек. До 100-річчя з дня народження П. Ф Ткаченка.

ЛітератураРедагувати

http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_music/6102/Полотай