Відкрити головне меню

Полонський Володимир Іванович

Володимир Іванович Полонський (справжнє ім’я — Рувен Гершович, 17 червня 189330 жовтня 1937), революціонер, радянський партійний та профспілковий діяч.

Володимир Іванович Полонський
Рувен Гершович Полонський

Час на посаді:
серпень 1930 — січень 1933
ПопередникМикола Гикало
НаступникРубен Рубенов

Народився17 червня 1893(1893-06-17)
Тобольськ, Російська імперія
Помер30 жовтня 1937(1937-10-30) (44 роки)
Москва, СРСР
Національністьєврей
Політична партіяРСДРП (з 1907)
ДружинаЕсфір Йосипівна Могилевська
ДітиЛія, Володимир
Ріднябатько - Герш Лейбович Полонський
мати - Ціпа Залманівна Полонська

БіографіяРедагувати

Володимир Полонський народився у Тобольську у єврейській родині. З міщан. Уроджений Рувен Гершович Полонський. Член РСДРП з 1907 року. З 1908 працював матросом, чорноробочим, з 1912 року - робітник-електромонтер у Петербурзі. Вів партійну роботу у профспілках, у 1913 - член Центрального правління петербурзького Союзу металістів. У 1914 році заарештований, у 1915 засуджений до адміністративного заслання до Тобольської губернії. З березня 1917 - секретар Центрального правління московського Союзу металістів; учасник жовтневих боїв у Москві. У 1918-20 роках обіймав посаду комісара дивізії на Західному та Південному фронтах, воєнком Південно-Східної залізниці, голова Південного бюро ВЦРПС. У 1920-24 роках - голова Організаційного бюро, потім секретар ЦК Союзу гірничих робітників, голова Нижегородської губернської Ради профспілок і член бюро губернського комітету РКП(б).

З 1925 року - секретар Рогозько-Симоновського районного комітету і член бюро МК ВКП(б), у 1928 - 2-й секретар МК. У 1930 та у 1935-37 роках - секретар ВЦРПС. У 1930-33 - 1-й секретар ЦК КП Азербайджану, одночасно секретар Закавказького крайового комітету ВКП(б). Із січня 1933 року завідувач організаційним відділом ЦК ВКП(б), з серпня — начальник політуправління й заступник наркома НКШС. З 1937 - заступник народного комісара зв’язку СРСР. Делегат 11-17-го з’їздів партії; на 15-17-м з’їздах обирався кандидатом у члени ЦК ВКП (б). Член ЦВК СРСР. Навесні 1937 року заарештований. На слідстві до Полонського застосовувались жорстокі тортури. Виїзною сесією Воєнної колегії Верховного суду засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний 30 жовтня 1937 року у Луб'янській тюрмі. Труп кремовано у Донському монастирі.

Реабілітований 1958 року.

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

ПосиланняРедагувати