Половчак Володимир Михайлович

Володимир (Волтер) Половчак (нар. 3 жовтня 1967, с. Волошиново) — американець українського походження, який у дитинстві став центром юридичної справи Половчак проти Міза[en] після того, як у 12 років відмовився покинути Сполучені Штати й повернутися з батьками до Української РСР, яка входила тоді до складу СРСР.

Половчак Володимир Михайлович
Народився 3 жовтня 1967(1967-10-03) (53 роки)
Волошиново, Старосамбірський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of the United States.svg США
Місце проживання

ПередісторіяРедагувати

Сім'я Половчаків складалася з батьків Михайла й Анни та їхніх трьох дітей, які в січні 1980 року на запрошення однієї з сестер глави сімейства[1] приїхали до Сполучених Штатів з с. Волошиново Старосамбірського району, Львівської обл. Радянської України й оселилися у Чикаго. Пізніше того ж року батьки вирішили повернутися до СРСР, але двоє старших дітей, 17-річна Наталя і 12-річний Володимир, відмовилися. 13 липня 1980 року обидва полишили своїх батьків у Чикаго, щоб залишитися з двоюрідним братом у тому самому місті[2]. Батьки звернулися по допомогу в поліцію, щоб забрати назад своїх дітей, але за порадою Служби імміграції і натуралізації США[en] (INS) при Держдепартаменті США, поліція вирішила не повертати дітей їхнім батькам, а натомість передати справу до суду штату Іллінойс.

Клопотання про надання притулкуРедагувати

19 липня 1980 року Володимир з допомогою свого адвоката подав клопотання про надання притулку[en] під егідою INS, на підставі того, що в СРСР його потенційно можуть переслідувати як перебіжчика. Клопотання задовольнили та надали Володимирові тимчасовий політичний притулок до набуття ним повноліття[3].

Судова справаРедагувати

Судова справа стала cause célèbre[en] (вiдома справа) «холодної війни», після того як INS дозволила Половчаку залишитися в США проти волі його батьків, хоча ті вдалися до юридичних засобів, щоб повернути опіку над сином. Володимир і Наталія тоді жили зі своїм двоюрідним братом, а адміністрація Рейгана[en], яка їм симпатизувала, допомогла затягнути судові процедури, поки Володимирові не виповниться 18 років і він став повнолітнім. Натомість радянська влада стверджувала, що Володимира і Наталю фактично викрали[3].

У липні 1982 року на прохання конгресмена від демократів Пітера Пайзера[en] відбулось слухання Володимира і Наталі Половчаків та їхнього адвоката Юліана Куляса перед підкомісією Палати представників для міжнародних справ. Володимир вказав на те, що у випадку депортації до СРСР йому загрожує довічне ув'язнення. На слуханнях також виступив радянський дисидент В'ячеслав Рєпніков, який погодився з тим, що в СРСР Володимирові не буде життя. Перед цим у червні конгресмен Пайзер провів бесіду з неназваним колишнім каґебістом, який стверджував, що в СРСР Володимирові загрожує психіатрична лікарня[4].

Цей випадок нагадує справу Еліана Гонсалеса[en], який не захотів повертатися на Кубу.

Подальша доля ВолодимираРедагувати

1985 року Волтер Половчак став громадянином США. Після падіння Берлінської стіни почав кожні два роки відвідувати незалежну Україну і відновив стосунки з батьками. Батько помер 2008 року. Нині Волтер живе в передмісті Чикаго Дес-Плейнсі. Одружений, має двох синів.[5]

ТворчістьРедагувати

1988 року видав книгу «Дитя свободи: Історія сміливого підлітка про втечу від батьків і Радянського Союзу в Америку»[3].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Власні діти ігнорують Михайла Половчака. Свобода. Український щоденник. 1 травня 1982. Процитовано 4 січня 2018. 
  2. 774 °F.2d 731, Anna POLOVCHAK and Michael Polovchak, Plaintiffs-Appellees, v. Edwin MEESE, III, United States Attorney General, and Michael Landon, District Director of the Immigration and Naturalization Service, Defendants-Appellants, Walter Polovchak, Intervening-Appellant. Nos. 85-2297, 85-2305. United States Court of Appeals, Seventh Circuit. Argued Sept. 9, 1985. Decided Sept. 10, 1985. Opinion Oct. 9, 1985.
  3. а б в Ремовська, Олена (2 січня 2018). Дитя свободи з України: чим живе «наймолодший радянський перебіжчик». www.radiosvoboda.org. Радіо Свобода. Процитовано 4 січня 2018. 
  4. В.і H. Половчаки зізнавали перед конгресовою підкомісією. Свобода. Український щоденник. 31 липня 1982. Процитовано 4 січня 2018. 
  5. 1980s newsmakers: Where are they now? By Cynthia Dizikes, Chicago Tribune reporter

ДжерелаРедагувати

  • Shipp ER. Soviet boy to be a «free man» today. New York Times, October 3, 1985, Section A, Page 18, Column 1.

ПосиланняРедагувати