Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Рубанівське)
Церква Покрови Пресвятої Богородиці — чинна мурована церква у селі Рубанівське, Васильківського району Дніпропетровської області. 30 грудня 2018 року громада Покрови Пресвятої Богородиці ухвалила рішення про перехід під юрисдикцію новоствореної ПЦУ[1]. Намісник — ігумен Василій (Пишний).
| Церква Покрови Пресвятої Богородиці | |
|---|---|
 Свято-Покровський храм в селі Рубанівське | |
| 48°08′25″ пн. ш. 35°47′50″ сх. д. / 48.14028° пн. ш. 35.79722° сх. д.Координати: 48°08′25″ пн. ш. 35°47′50″ сх. д. / 48.14028° пн. ш. 35.79722° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування | Україна, село Рубанівське |
| Засновник | Василенко Катерина Павлівна |
| Початок будівництва | друга половина XIX століття |
| Зруйновано | 1960-ті роки |
| Відбудовано | 1991 рік |
| Стан | пам'ятка архітектури місцевого значення України і Пам'ятка містобудування України місцевого значенняd |
| Адреса | Україна, Дніпропетровська область, Васильківський район, село Рубанівське, вул. Некрасова, 10 |
  Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Рубанівське) (Україна)  Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Рубанівське) (Дніпропетровська область) | |
 | |
 Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Вікісховищі | |
Заснування ред.
Наприкінці XIX сторіччя родова дворянка, вдова надвірного радника Катерина Павлівна Василенко збудувала в своєму маєтку Свято-Покровську «Червону Церкву», згідно з місцевою легендою, на згадку про сина-декабриста.
У 1904 році Катерина Павлівна була пострижена в черниці з ім'ям Єлизавета, а в 1907 році зведена в сан ігумені. Після смерті її було поховано в жіночому Свято-Знаменському монастирі, який вона також заснувала наприкінці XIX сторіччя. Незабаром, після революції 1917 року, монастир закрили, черниць розігнали, а багатьох і замордували, труну з останками ігумені Єлизавети викинули на смітник. Місцеві жителі перенесли останки ігумені до Свято-Покровської Церкви.
ХХ сторіччя ред.
У 1918 році, під час правлення літургії, до церкви увірвалися більшовики, схопили отця Олександра і, вимагаючи віддати цінності, виволокли його на церковний ґанок. За відмову виконати їхні вимоги, замордували його: викололи очі і, зробивши з нього живу мішень, розстріляли й кинули до криниці. Віруючі таємно дістали тіло з криниці й поховали біля вівтарної стіни храму, зрівнявши могилу з землею, для того щоб сховати її.
У 1960-і роки XX століття храм був закритий і частково зруйнований. У 1991 році на прохання жителів сіла Рубанівське з благословення Єпископа Гліба храм був відкритий і зареєстрована церковна община. Дах і куполи що були зруйновані, повністю перероблені бригадою робітників з міста Павлограду. Під час ремонту знайшли поховання ієрея Олександра. Останки й облачення залишились частково не зотлілими, їх переклали до труни й перенесли до храму. Біля труни здійснюються зцілення, вирішуються різноманітні життєві потреби віруючих, які із вдячністю шанують пам'ять ієрея Олександра.
На XVIII сесії Васильківської районної ради 7 вересня 2001 року було прийнято рішення про створення створити на території Свято-Покровського храму історико-культурного заповідника. У постійне користування православній общині була передана земельна ділянка площею більше 27 гектарів.
Територія упорядковується, посаджений фруктовий сад, є город, розбиті квітники, влаштована невелика нижня церква, у дворі — колодязь.
Біля храму збереглися поховання священиків і засновника села — козака Прокопа Рубана.
Посилання ред.
- ↑ На Дніпропетровщині громада УПЦ (МП) підтримала перехід під юрисдикцію ПЦУ. «Радіо Свобода». Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 7 січня 2019.
Джерела ред.
- http://www.mandria.com.ua/u/sightseen/125.html [Архівовано 13 жовтня 2008 у Wayback Machine.] [недоступне посилання — копія]
- Українське реєстрове козацтво[недоступне посилання з липня 2019]
- Україна православна(рос.)
|
Це незавершена стаття про церковну будівлю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |