Покоління 98 року (ісп. Generación del 98) — літературне угрупування початку ХХ століття в Іспанії.

Назва походить від однойменного есе Асоріна написаного в 1913 році «Покоління 1898 року» («La generación del 1898»). В цьому році Іспанія зазнала поразки в іспансько-американській війні, втративши Кубу, Гуам, Пуерто-Рико, Філіппіни та декілька інших островів. Втрата заокеанських колоній означала кінець чотирьохсотрічної Імперії, в якій «ніколи не заходить сонце», та перетворення Іспанії в другорядну, провінційну країну. Усвідомлення цієї кризи стало потужним стимулом для розвитку національної самосвідомості і розквіту іспанської літератури та мистецтва.

Інтелектуали, що входили до цієї групи, відомі своєю критикою іспанських літературних та освітніх закладів, які, на їхню думку, характеризувалися конформізмом, невіглаством і відсутністю справжнього духу. Їхня критика була пов'язана з неприязню групи до руху Реставрації, що відбувався в іспанському уряді, і була тісно пов'язана з ним.

Представники ред.

Найвідоміші представники «покоління 98 року»:

Джерела ред.

Посилання ред.