Розділення Кореї на КНДР ї Республіку Корея відбулося у 1945 році після поразки Японії, яка до цього правила Кореєю, у другій світовий війні. США і СРСР підписали угоду про спільне управління країною. Лінія розділу зон впливу двох наддержав пройшла по 38-й паралелі. Після Корейської війни (1950—1953) дві молоді держави були розділені демілітаризованою зоною[1].

Розділена Корея

Історичні передумовиРедагувати

Історія Кореї
 
Доісторична Корея
Кочосон, Чінгук
Ранні корейські королівства
Пуйо, Окчо, Тон'є, Самхан, Конфедерація Кая
Три королівства
Когурьо, Пекче, Сілла
Об'єднане Сілла, Пархе
Пізні три королівства
Корьо: Кіданьські війни, Монгольські вторгнення
Чосон: Імджинська війна
Корейська імперія
Генерал-резиденти
Під контролем Японії:
Генерал-губернатори, Тимчасовий уряд Республіки Корея
Розділена Корея:
Корейська війна, Північна, Південна Корея
Хронологія, Військова історія, Список монархів

Портал «Корея»

Анексія Кореї Японією (1910—1945)Редагувати

Після закінчення Російсько-японської війни у 1905 році Корея потрапила під протекторат Японії і у 1910 році була нею анексована.

Друга світова війна (1939—1945)Редагувати

У листопаді 1943 року Франклін Рузвельт, Вінстон Черчилль і Чан Кайші зустрілися на Каїрській конференції для обговорення долі японських колоній і прийшли до домовленості, що Японія повинна позбутися всіх територій (у тому числі й Кореї), захоплених нею за допомогою воєнного втручання.

Наприкінці другий світової війни у серпні 1945 року доля Кореї ще не була зрозумілою. Однак у США бачили спроби СРСР поширити вплив у Республіці Корея і установити там свій уряд. Побоюючись цього, американці вирішили прискорити вжиття заходів з розповсюдження свого впливу. 10 серпня 1945 року двом молодим офіцерам — Діну Раску і Чарльзу Бонстілу було дане завдання створити американську окупаційну зону. Було прийняте рішення, що її кордоном з КНДР буде 38 паралель північної широти. Це рішення було записане у наказ номер один повоєнної Японії.

У цей час мешканці Кореї намагалися заповнити адміністративний вакуум у країні. 6 вересня 1945 року у Сеулі був скликаний конгрес представників як вищий законодавчий орган країни. До уряду увійшли в основному ліві сили.

Після Другої світової війниРедагувати

Республіка КореяРедагувати

7 вересня 1945 року генерал Макартур оголосив Джона Ходжа воєнним представником США у Республіці Корея, на наступний день війська Ходжа висадились в Інчхоні. «Тимчасовий уряд Республіки Корея» надіслав їм назустріч делегацію з трьома перекладачами, однак делегація прийнята не була.

Управління країною, на відміну від Японії, перейшло у руки військових. У адміністративній системі країни з приходом американців змінилося не багато — чиновники, котрі працювали ще під час японської окупації, залишилися на своїх постах. Японські офіційні особи продовжували працювати в країні до 1946 року.

Американська влада з підозрою відносилися до самопроголошеного Тимчасового уряду, вважаючи його надто лівим, тому прихильно ставились до антикомуністичного руху в країні. У серпні 1948 року його лідер, Лі Син Ман, став президентом Республіки Корея, і американські війська покинули півострів.

КНДРРедагувати

У серпні 1945 року у КНДР було установлено «Радянське цивільне управління». У лютому 1948 року був сформований тимчасовий уряд (Тимчасовий Народний Комітет Північної Кореї) з головою Кім Ір Сеном. Радянські війська покинули півострів у 1948 році.

Спірна територія Жовтого моряРедагувати

Сухопутна лінія розмежування була узгоджена і визнана сторонами конфлікту. Однак у Жовтому морі лінія розмежування не була узгоджена. Республіка Корея контролює ряд островів уздовж узбережжя КНДР і вважає води навколо островів, своїми. Північна Корея не заперечує належність островів Республіки Корея, але вважає морську зону навколо островів своєю. Як наслідок, обидві сторони вважають перебування кораблів іншої держави у цьому район порушенням кордону з відповідними наслідками у вигляді конфліктів, які доходять до військових сутичок. Ситуація ускладнюється регулярними військовими навчаннями південнокорейських сил і ВМФ США у спірному регіоні. КНДР сприймає навчальні стрілянини, як обстріли своїх суверенних теренів[2].

Перспективи об'єднанняРедагувати

Наприкінці 1980-х років, президент КНДР Кім Ір Сен запропонував організувати на кшталт об'єднаної корейської держави — Демократичну Конфедеративную Республіку Кореї.

У грудні 1991 року у Сеулі було підписано Угоду про примирення і ненапад, співпрацю і обмін між Північчю і Півднем. У цій Угоді особливо зазначалось, що ставлення між КНДР і Республікою Корея не звичайні міждержавні, які тимчасово склалися, а такі котрі скластися у ході просування до об'єднання. Сторони взяли на себе обов'язки відмовитися від воєнно-політичної конфронтації, забезпечити розрядку і мир, сприяти загальнонаціональним інтересам. Було вирішено сформувати Сучасну воєнну комісію Півночі і Півдня, по розробці мір воєнного довіри. Угода передбачала економічну співпрацю, передусім у освоєнні ресурсів, товарообміні, сучасних інвестиціях, з ціллю пропорційного розвитку національної економіки і підвищення добробуту всієї корейської нації. Було висловлене намір сторін забезпечити вільне пересування і контакти людей, листування, зустрічі, об'єднання розділених сімей і родичів. Пропонувало також відновити перервані залізничні і шосейні дороги, відкрити водні і повітряні шляхи.

Незадовго до цього, у вересні 1991 року, обидві країни були прийняті до ООН.

Починаючи з цього часу, КНДР і Республіка Корея роблять дуже невеликі кроки до об'єднання, у сенсі обмежених представницьких і культурних контактів між населенням, рішення технічних питань по стикуванню інфраструктур, спільні виступи у деяких видах великого спорту (на Чемпіонаті світу по настільному тенісу 1991 року, виступала поєднана корейська команда), на культурних заходах і тому подібне.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Stueck, William Whitney (2002). Rethinking the Korean war : a new diplomatic and strategic history. Princeton, NJ : Princeton University Press. 
  2. Troops cross North-South Korea Demilitarized Zone in peace for 1st time ever. www.cbsnews.com (en-US). Процитовано 2020-05-28.