Відкрити головне меню

Подільський фронт (пол. Front Podolski) — оперативне з'єднання Війська Польського, утворене в ході польсько-української війни директивою Верховного головнокомандувача польських збройних сил генерала Юзефа Пілсудського від 27 липня 1919, яке до 2 січня 1920 носило назву Галицький фронт.

Подільський фронт
Front Podolski
PBW December 1919.png
Польсько-більшовицький фронт у грудні 1919 р.
На службі з 27 липня 1919
Країна Польща Польща
Належність Верховного головнокомандування польських збройних сил
Вид Сухопутні війська
У складі Збройних сил Польщі
Гарнізон/Штаб Бережани (штаб)
Війни Польсько-українська,
Польсько-радянська
Розформовано 23 березня 1920
Командування
Командувач генерал-поручник Вацлав Івашкевич-Рудошанський
Начальник штабу полковник Едмунд Кесслер (06.1919—03.1920)

Зміст

ПередісторіяРедагувати

Після завершення Першої світової війни у листопаді 1918 р. збройні сили Радянської Росії та Польщі починають захоплення українських, білоруських та литовських земель, залишених австро-німецькими військами.

20 листопада 1918 р. польські збройні сили вислали військовий загін на допомогу польським повстанцям Львова, що допомогло за 2 дні зайняти місто, а 16 липня 1919 р. Військо Польське оволоділо вже всією Галичиною. На Поділлі, як і на Волині, у травні 1919 р. зосереджувалися всі військові сили та державні установи УНР. У цей час Військо Польське, підсилене частинами утвореної у Франції польської армії Ю. Галлера, провело вдалий наступ на позиції українців у Галичині та Волині. Поляки вийшли на лінію від Уборті на півночі до Славути на півдні.

ІсторіяРедагувати

Після завершення польсько-української війни Головне командування польських військ вирішило розділити Галицько-Волинський фронт на два менші — Волинський фронт, що мав на меті боротися з більшовиками на території загарбаної ними частини Волині, та Галицький фронт, який більше не брав участі у боях.

Бойові дії на Галицькому фронті почалися у серпні 1919 року силами 3-ї піхотної дивізії, яка вдарила зі Збаража по радянських військах, дислокованих у Токах, здолавши їх у взаємодії з Волинським фронтом. У той самий час польська 3-тя кавалерійська бригада зайняла Заслав і Шепетівку, перерізавши залізничні лінії ТернопільКоростень і РівнеБердичів.

Восени 1919 р. відбувся новий наступ польської армії на українському театрі бойових дій. У цей час розпочався військовий конфлікт між збройними силами УНР та Добровольчою армією А. Денікіна, через що Головний отаман Армії УНР С. Петлюра домігся домовленості з поляками щодо введення частин Війська Польського на територію, контрольовану українцями. Польська армія перейшла Збруч і зайняла Кам’янець-Подільський, Проскурів та Старокостянтинів, а Галицький фронт було перейменовано на Подільський.

23 березня 1920 р. у зв'язку з підготовкою до Київської операції Подільський фронт було реорганізовано в 6-ту армію Війська Польського все ще під командуванням генерал-поручника Івашкевича і полковника Кесслера.

СкладРедагувати

  • 5-та піхотна дивізія
  • 12-та піхотна дивізія
  • 18-та піхотна дивізія
  • III авіагрупа

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Tadeusz Wawrzyński. Dowództwa frontów 1919-1920. „Biuletyn Centralnego Archiwum Wojskowego 20/1997”. 
  • Mieczysław Wrzosek: Wojny o granice Polski Odrodzonej. Warszawa: Wiedza Powszechna, 1992. ISBN 8321407528.