Відкрити головне меню

Григо́рій Яки́мович Подойніцин (рос. Григорий Якимович Подойницын; 13 жовтня 1897, Чермоз — 13 березня 1956, Київ) — радянський військовий юрист, генерал-майор юстиції.

Григорій Якимович Подойніцин
рос. Григорий Якимович Подойницын
Подойніцин Григорій Якимович.jpg
Народження 13 жовтня 1897(1897-10-13)
Чермоз
Смерть 13 березня 1956(1956-03-13) (58 років)
Київ
Поховання Лук'янівський військовий цвинтар
Громадянство СРСР СРСР
Роки служби 19181955
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank general-major infobox.svg Генерал-майор
Війни / битви Громадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоної Зірки Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

БіографіяРедагувати

Народився 13 жовтня 1897 року в місті Чермозі (тепер Іллінського району Пермського краю) в робітничій родині. Росіянин[1]. Закінчив двокласне училище. З десятирічного віку працював на видобутку торфу. Потім працював на тавруванні листів заліза, лічильником ударів у залізооздоблювальному цеху, потім — конторником. На початку квітня 1917 року вступив до РСДРП. У грудні 1917 року був делегатом губернського з'їзду[2].

З виходом декрету про створення Робітничо-селянської Червоної армії вступив до Чермозівського загону, який пізніше став називатися Чермозівською ротою 1-го Пермського радянського полку, перейменованою потім в полк Рад Приуралля. Григорій Подойніцин був обраний головою ротного комітету[2]. В складі роти брав участь в Громадянській війні в Росії. Воював на Верхньоуральському фронті з білогвардійськими загонами генерала Дутова. У вересні 1918 року повернувся до Чермоза разом із залишками роти. З цього часу обраний військовим комісаром Чермозької волості. Після падіння Пермі і відступу частин Червоної армії в 1919 році призначений секретарем політвідділу бригади в одній із стрілецьких дивізій. У тому ж році — судовим секретарем військового трибуналу. З тих пір вся його життя було пов'язане з діяльністю військових трибуналів: Уральського військового округу, Уссурійської залізниці, Особливого корпусу на білофінському фронті, Архангельського військового округу тощо[2].

На фронті німецько-радянської війни з 3 липня 1941 року. Спочатку голова військового трибуналу 28-ї, а потім 43-ї армій[1]. Генерал-майор з 11 березня 1943 року. Разом з радянськими військами дійшов до Берліна[2].

 
Могила Григорія Подойніцина

З квітня 1949 року до відходу в 1955 році у відставку, внаслідок важкої хвороби, був головою військового трибуналу Київського військового округу[2]. Помер 13 березня 1956 року. Похований в Києві на Лук'янівському військовому цвинтарі.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати