Вікіпедія

Подовжені статеві губи

Подовжені статеві губи [1] [2] ( sinus pudoris ), [3], - стан, коли малі статеві губи не закриті великими статевими губами (малі губи виступають з-поміж великих статевих губ). Помірна гіпертрофія малих статевих губ трапляється серед жінок різних рас і народів, і все більше жінок вдаються до лабіопластики, щоб зменшити малі статеві губи, які вважаються занадто довгими чи видаються некрасивими.

"Готтентотська Венера". Її прообразом стала нйвідоміша готтентотка з подовженими губами і вираженою стеатопігією Сара Бартман

ОписРедагувати

Найбільш видовжені малі статеві губи є особливістю деяких африканських жінок, як от готтентоти, у яких розвиваються надто подовжені малі статеві губи [4], які можуть звисати до двадцяти сантиметрів назовні вульви. В етнографічній літературі таку гіпертрофію називають: готтентотський фартух [5]. Назва закріпилася тому, що Франсуа Легуа у 1708 році у книзі «Нова подорож до Ост-Індії» написав, що деяким африканським жінкам нема потреби прикривати свої геніталії одягом, оскільки місцеві жінки мають складки, як фартух, якими і прикривають статеві органи [6]. Деякі африканські народи, наприклад етнічні групи Руанди, практикують штучне розтягування малих статевих губ. Процедури, спрямовані на отримання готтентотського фартуха, передбачають ручне розтягування або використання тягарців і виконуються з п'ятирічного віку. Зазвичай цим займається старша жінка в сім'ї. У деяких народів розтягування малих статевих губ пов'язане із традицією виконання кунязи.

Описані випадки, коли непомірна величина малих статевих губ погіршувала якість життя, дратувала під час ходьби, сидіння, менструації, дефекації та сечовипускання, ускладнювала гігієнічні процедури та статевий акт. Часто подовження статевих губ, їх асиметрія, відвисання, в’ялість, зморщування, надмірна величина зле позначаються на самовідчутті жінки, завдають психологічного дискомфорту, відкладають відбиток на інтимному житті. Крім того, малі статеві губи, що виступають, стають «воротами» для інфекцій, бо під час тертя відбувається запалення слизової оболонки, в яку потрапляють патогенні мікроорганізми. У дівчинки виражена гіпертрофія може викликати стрес, загрожувати правильному емоційному розвитку, призвести до психічних розладів. Як лікування пропонується пластична операція - резекція збільшених губ.

ПричиниРедагувати

Причини, чому губи іноді виростають надмірно великими, наразі є невідомі. Іноді гіпертрофія може бути наслідком зараження паразитом Filaria sanguinis hominis, що призводить до закупорки лімфатичних судин, що дренують лімфу. Це призводить до хронічного набряку губ. Гіпертрофія малих статевих губ часто супроводжує хронічне запалення вульви, наприклад, при хворобі Крона або ендометріозі. Вважається, що надмірна величина малих статевих губ не є генетичною особливістю [7]. Видовження малих статевих губ може виникати через травми, розриви після пологів, вікові зміни.

ІсторіяРедагувати

У ранніх європейських описах пару статевих губ помилково сприймали як єдиний широкий орган, який вони називали французькою мовою tablier (фартух) [8]. Першу європейську замітку на цю тему, описуючи звичаї готтентотів, зробили Андерсон і Айверсон, які відвідали мис Доброї Надії в 1644 році [9]. Найвідомішу готтентотку з подовженими губами і вираженою стеатопігією Сару Бартман, яку називали готтентотською Венерою, показували оголеною на сценах по всьому світу[10]. Коли капітан Джеймс Кук досяг Кейптауна в 1771 році, наприкінці своєї першої подорожі, він визнав, що хотів визначити, чи мають жінки цієї країни "той м’ясистий клапоть" або "фартух", sinus pudoris. Згодом один лікар описав лікування пацієнтів із довжиною статевих губ від півтора до десяти сантиметрів [11].

 
Звислі подовжені малі статеві губи, фото 19 століття

У Східній Африці Моніка Вілсон записала цей звичай у своїй польовій роботі з народом ньяк'юса в 1930-х роках, а в Південній Африці Ісаак Шапера працював з народом нгонде, найбільшою групою серед готтентотів, також обговорював розтягнення статевих губ у народах койсанів Південної Африки (1930) [11] [12]. За словами Шапера, у деяких жінок спостерігали подовжені малі статеві губи, які іноді виступали на 10 см нижче вульви. [12].

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ Анатомія людини : навчальний посібник : у 3-х ч. / В. С. Черно, Ю. К. Хилько, О. М. Слободян, В. В. Кошарний та ін. – Миколаїв : Вид-во ЧНУ ім. Петра Могили. ISBN 978-617-534-480-4 Ч. 2: Спланхнологія. Залози внутрішньої секреції. – 2020. – 180 с. ISBN 978-966-336-414-8 (С.128,135-136)
  2. ↑ Оперативна гінекологія : навч. посібник / Ю. С. Паращук, М. Г. Грищенко, В. Ю. Паращук, Р. А. Сафонов. – Харків : ХНМУ, 2017. – 132 с. Ел.джерело [Архівовано 27 березня 2022 у Wayback Machine.] (С.21)]
  3. ↑ Potgieter, D.J., ред (1970). «Standard Encyclopaedia of Southern Africa». Standard Encyclopaedia of Southern Africa. 1. NASOU. pp. 460. https://books.google.com/books?id=HTzjAAAAMAAJ. Процитовано July 7, 2012. 
  4. ↑ Я.І.Федонюк, Федонюк Л.Я. та ін. Анатомія та фізіологія з патологією. — Тернопіль : Укрмедкнига, 2001. — Т.  . — С. 522-523. — ISBN 966-7364-85-2.
  5. ↑ Sami Awad Aldeeb Abu-Sahlieh, Circoncision masculine, circoncision féminine. Débat religieux, médical, social et juridique, L'Harmattan, p. 231
  6. ↑ The 'Hottenton Venus'
  7. ↑ (PDF) Labia minora hypertrophy: causes, impact on women’s health, and treatment options (англ.). ResearchGate. Процитовано 19 грудня 2020. 
  8. ↑ Pieterse, Jan Nederveen (1992). White on Black: Images of Africa and Blacks in Western Popular Culture. Yale University Press. с. 180. ISBN 9780300063110. «"The Female Hottentot, with natural Apron." The "Hottentot apron", a late-eighteenth and early-nineteenth-century medical myth of grossly overdeveloped labia, is here represented as fact. (Lithograph by J. Pafs, Great Britain, 1795)» 
  9. ↑ Lagercrantz, Sture (1937). Ethnological reflections on "Hottentot aprons". Ethnos 2 (4): 145. doi:10.1080/00141844.1937.9980505. 
  10. ↑ Lederman, Muriel; Bartsch, Ingrid, ред. (2001). The Gender and Science Reader. New York: Routledge. 
  11. ↑ а б Cook, James (1846). The Voyages of Captain James Cook: With an Appendix, Giving an Account of the Present Condition of the South Sea Islands, &c. William Smith. с. 327. Процитовано 11 травня 2018. 
  12. ↑ а б Paige, Jeffery M.; Paige, Karen Ericksen (1981). The politics of reproductive ritual. Berkeley: University of California Press. с. 81. ISBN 9780520047822. 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Подовжені_статеві_губи&oldid=38503011