Повстання в Каутокейно (1852)
Повстання в Каутокейно — бунт саамів в норвезькому місті Каутокейно у 1852 році. Причиною послужило незадоволення групи осіб продажем алкоголю норвежцями місцевому населенню. Проте воно не отримало підтримки та бунтівників заарештували самі ж саами. Це єдиний задокументований факт зіткнення між саамами та норвежцями, що призвів до людських жертв.
Передумови ред.
В середині XIX століття серед саамів набуло поширення лестадіанство, рух заснований шведським проповідником Ларсом Леві Лестадіусом що вимагав духовно чистого способу життя і утримання від вживання від алкоголю. Рух став більш войовничим, коли його послідовники, лестадіанці, виявили, що державну монополію на спиртне підтримує церква Норвегії. Алкоголізм набув широкого поширення серед корінних народів Півночі. У той час він був дуже руйнівним явищем для саамів і їх культури. Лестадіанці були проти продажу і вживання спиртних напоїв.
Лестадіанці сформували свої власні релігійні громади, незалежні від державної церкви. Їх збори проходили, судячи з документальними свідченнями, вкрай емоційно. Проповідники акцентували увагу на почуття віруючих. Авторитет окремих проповідників був вище, ніж у представників державної церкви; останні звинувачували лестандіанців в саботаванні богослужінь. Проповідь поза державної церкви - і юридично, і духовно - була незаконною в той час. Таким чином, саами знаходилися в конфлікті не тільки з місцевим священиком і торговцем, а й з норвезьким законодавством.
В цей період саами були значно бідніше, ніж норвезькі поселенці, якщо вимірювати багатство в оленях або іншій худобі. Фактично вони займали нижчий щабель соціальної ієрархії, ніж норвежці. Особливу ненависть у саамів викликав місцевий торговець алкоголем. Його звинувачували в постійному обмані і в експлуатації клієнтів-саамів, багато з яких були схильні до алкоголізму.
6-7 липня 1851 року група саамів намагалась зірвати проповідь священника Андреаса Квайля. [1] Священник звернувся до суду, але жоден з саамів не прибув на допит. Для вирішення ситуації в Каутокейно був направлений священник Нілс Стокфлет, що володів саамською мовою. Після того,я к він відмовився перейти в лестідіанство саами почали ставитись до нього вороже, відбулось декілька сутичок і він покинув місто. [2]
У лютому декілька саамів були засуджені до 20 та 15-денного ув'язнення, серед них був Аслак Хетта, котрий називав себе втіленням Ісуса Христа.
Бунт ред.
Повернувшись додому після ув'язнення саами почали підбурювати своїх родичів та знайомих до повноцінного постання. Їх підтримало близько 35 осіб[3]. Потім до них стали приєднуватись добровольці з інших кочових саамських громад.
7 листопада 1852 року Аслак Хетта очолив загін ,що складався з 35 дорослих та 22 дітей і рушив в Каутокейно[4]. Повстанці вбили місцевого торговця алкоголем і місцевого чиновника, побили їх слуг і сільського священика та спалили будинок купця. Очільники повстання були пізніше захоплені іншими саамами, що мали ферму поблизу, які вбили двох з них під час захоплення.[5]
Наслідки ред.
Лідери повстання Аслак Хети і Монса Сомбі були страчені, ще троє отримали смертний вирок, який згодом був замінений на довічне ув'язнення. Інші учасники засуджені до різних термінів ув'язнення, чоловіки утримувались в фортеці Акерсхус в Осло, жінки, були ув'язненні в Тронхеймі. Загалом 11 осіб були засуджені до пожиттєвого ув'язнення, ще троє до двацятирічного (всі вони були амністовані у 1860 роках), ще ряд учасників був засуджений до ув'язнення від кількох днів до шести років.
Багато з повстанців загинули протягом декількох років в ув'язненні. Серед тих, що вижили був Ларс Гетта, якому було 18 років на момент ув'язнення. Йому дали час і кошти в тюрмі, щоб здійснити перший переклад Біблії саамською мовою.[6]
Повстання не було прямою відповіддю на насильницьку асиміляцію в рамках політики норвегізаціі, яка пізніше стала офіційною політикою уряду, але вплинуло на вибір, зроблений новоствореною норвезькою державою, коли ця політика була реалізована. Норвегія в той час вже робила досить зусиль, щоб асимілювати саамів, в той час як самі норвежці в той час все ще намагалися представити свою ідентичність окремо від датчан і шведів.[7]
Норвегізація значно посилилася після розірвання унії між Норвегією і Швецією в 1905 році. Вона тривала до суперечок в Альті на початку 1980-х років і не була повністю знята з порядку денного до літа 2001 року.
В мистецтві ред.
Подіям 1852 року присвячений норвезький художній фільм «Повстання в Каутокейно» 2008 року. Також вони складають частину сюжетної лінії роману Ганне Ерставік[en] «Пасторша» та опери фінського композитора Армаса Лауніса «Аслак Гетта».
Примітки ред.
- ↑ Zorgdrager, Nellejet (1997) (på bokmål), De rettferdiges strid, Kautokeino 1852: samisk motstand mot norsk kolonialisme, Samiske samlinger, 0581-4480 ; 18, Nesbru: Vett & Viten i samarbeid med Norsk Folkmuseum, 7296303, p. 238 ISBN 82-412-0300-4
- ↑ Zorgdrager, Nellejet (1997) (på bokmål), De rettferdiges strid, Kautokeino 1852: samisk motstand mot norsk kolonialisme, Samiske samlinger, 0581-4480 ; 18, Nesbru: Vett & Viten i samarbeid med Norsk Folkmuseum, 7296303, p. 242-244 ISBN 82-412-0300-4
- ↑ Zorgdrager 1997 , pp. 298-299
- ↑ Zorgdrager 1997 , pp. 310-311
- ↑ The Kautokeino Rebellion 1852 (The University of Texas at Austin)
- ↑ Kulturkompasset.com [Архівовано 2011-07-13 у Wayback Machine.]
- ↑ Chronology/Events: Kautokeino Rebellion (Nordic Film History)