Повалення пам'ятників Леніну в Україні (1941—1944)

Повалення пам'ятників Леніну в Україні (1941—1944) — хвиля демонтажів символів радянського тоталітаризму в Україні в період Другої світової війни 1939—1945 рр.

Історичний оглядРедагувати

Під час Другої світової війни в Україні було знесено чимало памʼятників Леніну та інших радянських символів.

Існувало декілька тенденцій:

  • стихійне руйнування памʼятників місцевим населенням або громадськими та політичними активістами;
  • знесення, санкціоноване окупаційною владою;
  • руйнація або пошкодження памʼятника унаслідок бойових дій, природних явищ, а також через відсутність догляду.

7 серпня 1941 р. Житомирське обласне управління прийняло розпорядження про усунення і знищення емблем радянської доби у містах та селах, у тому числі пам'ятників. Розпорядження стосувалося й інших символів комуністичної епохи, серед них — більшовицькі портрети, радянські зірочки, червоні прапори.

ХронологіяРедагувати

  1. 1941 — Луцьк, памʼятник Леніну та Сталіну
  2. 1941 — Миколаїв, пам'ятник Леніну.
  3. 1941 — Сергіївка Красноармійського району Донецької області,[1], знятий самими комуністами.
  4. літо 1941 — Біла Церква
  5. не раніше липня 1941 — Житомир[2]
  6. липень 1941 року — Потіївка Потіївського (тепер — Радомишльського) району[3]. Секретар райкому партії Медведєв і голова райвиконкому Ситняківський разом з місцевими комуністами демонтували пам'ятник В. І. Леніну і частинами закопали його на городах у людей. У грудні 1943 року, після звільнення села військами Червоної Армії, пам'ятник відкопали і встановили його там, де він був до війни.
  7. липень 1941 року — Волочиськ. Залізничники зняли і заховали пам'ятник. А після звільнення території всього району у березні 1944 р., встановили його знову на місце.[4]
  8. 19 липня 1941 — Ружин[2]
  9. літо 1941 — Чернівці[5]
  10. жовтень 1941 — Ніжин[6]
  11. 22 липня 1942 — Луганськ, з приміщення міськкому КП(б)У до Королівства Італія вивезено памʼятник Леніну, який до 1932 р. стояв на Успенській (Революції) площі[7] .
  12. між 26 липня та 25 грудня 1942, Луганськ, Успенська (Революції) площа[7]
  13. 28 жовтня 1942 — Краматорськ

Пам'ятники іншим комуністичним діячам та інші радянські символиРедагувати

  1. не раніше липня 1941 — Дзержинському, Житомир[2]
  2. не раніше липня 1941 — Щорсу, Житомир[2]
  3. не раніше липня 1941 — Революції, Житомир[2]

ПриміткиРедагувати

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 березень 2015. Процитовано 13 січень 2015. 
  2. а б в г д [ Стельникович С. «Війна пам'ятників» на території Житомирсько-Вінницького реґіону в період німецької окупації / С. Стельникович // Мандрівець . — 2014. — № 1. — С. 31-33.]
  3. http://www.komunist.com.ua/show_statya_wo_int.php?news_id=11643
  4. http://www.volochisk.info/pro_misto/zaliznucya_2.php Залізнична станція Волочиськ
  5. [ http://palitra-buk.com.ua/show/news/id:41.html]
  6. http://www.ucrainarma.org/ww_ii_and_after/nizhin-1941-1943-okupaciya-chastina-1-1941-rik.html
  7. а б [ Закрецька А. М. Монументальна ленініана на площі Революції міста Луганська / А. М. Закрецька // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки . — 2013. — № 10(1). — С. 73-79.]