Плю́щ (Hedera L.), прочита́н[1][2] і бречитан[3] — рід з приблизно 15 видів рослин родини аралієвих (Araliaceae), що в'ються або стеляться по землі. Батьківщиною роду є острови Атлантичного океану, Західна Центральна і Південна Європа, Північно-західна Африка, Центральна та Південна Азія. На відповідних поверхнях (дерева і скелі), вони можуть збиратися на висоту до 25-30 м вище за рівень землі.

Плющ
Hedera hibernica.jpg
Hedera hibernica
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Суперастериди (Superasterids)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Аралієцвіті (Apiales)
Родина: Аралієві (Araliaceae)
Підродина: Aralioideae
Рід: Плющ (Hedera)
L.
Види
Commons-logo.svg Вікісховище: Hedera
Плющ

В Україні ростуть плющ звичайний (Hedera helix) і плющ кримський (Hedera taurica).

Загальні ознакиРедагувати

Плющ це — повзучий чагарник, що чіпляється своїм повітряним корінням за стіни, стовбури дерев та ін.

Невеликі квіти зібрані на верхівці гілок в щитки, головки або кісти. Квітка або зовсім не має приквіток а або з дуже маленькими приквітками.

Плід — чорна або жовтувата ягода, містить п'ять зерен.

Цілющі властивостіРедагувати

Лікарською сировиною є плоди і листя плюща непальського, плюща ірландського (Н. hibernica) і плюща капустнолистого (Н. crenata). У листках і плодах цих плющів містяться сапоніни і гедерин. Препарати з плюща використовують як антисептик і в'язкий засіб, а також як блювотний і проносний засіб. Вважається, що плющі допомагають боротися з мозолями. У народній медицині настойки з листків і пагонів використовують при подагрі, захворюваннях печінки і жовчного міхура, при лікуванні ревматизму. Плющ звичайний (Н. helix) застосовують у гомеопатії.

Опис найпоширеніших сортів плющаРедагувати

Плющ звичайний (Hedera helix) — кучерява або ґрунтопокривна рослина, невибаглива, з довгими гнучкими стеблами, на стеблах повітряні корені-присоски. Листя шкірясте, глянсове, 5-лопатеве, з мережею світлих жилок. Існують також різновиди з листками різноманітної форми і візерунків. Квітки дрібні, непоказні, зеленувато-жовті можуть мати білу або кремову облямівку, зібрані в парасолеподібні суцвіття. Плоди — синьо-чорні ягоди. Нараховує майже 400 сортів. Для будинку підходять сорти із дрібними листками:

  • «Батеркап» — з яскравими листочками, і декількома зовсім жовтими листками;
  • «Біла ніч» — біле листя із зеленою облямівкою;
  • «Єва» — листя з білою облямівкою;
  • «Льодовик» — із сіро-сріблистими плямами і білою облямівкою;
  • «Мереживний» — із часточковими трипалими листками темно-зеленого кольору;
  • «М'ятна Колібрі» — зелені листки з облямівкою і плямами жовтувато-кремового кольору;
  • «Плющ Лузії» — яскраво-зелені листки з темно-зеленими плямами;
  • «Перкео» — з округлими листками; і ін.
  • Плющ Канарский (Hedera canariensis) — одна з найвищих рослин. Листки великі, до 12 см довжиною і 15 см шириною, темно-зелені, із блідо-зеленими прожилками, за формою, що нагадують трикутник. Найбільшою популярністю користується сорт з яскравими листочками «Variegata» — велике злегка лопатеве листя з білими краями часто продається під іншою назвою — «Gloire de Marengo». Правильна сучасна його назва — Плющ алжирський (Hedera algeriensis «Gloire de Marengo»).

Догляд за плющемРедагувати

Місце вирощуванняРедагувати

Рослина добре переносить тінь, однак його різновиди з яскравим забарвленням листочків слід вирощувати в добре освітленому місці, притіняючи від літнього пекучого сонця. При недостатньому освітленні або ураженні прямим сонячним промінням яскраве забарвлення листочків пропадає.

ТемператураРедагувати

Плющ (хедера) віддає перевагу прохолодним приміщенням з температурою в зимовий час близько 10-15 °C, у літню пору близько 18 °C (може переносити і більш високі температури). Влітку рослину можна виносити на балкон, веранду, у сад. Добре переносить різкі коливання температури і протяги.

ПоливРедагувати

Плющ — вологолюбива рослина, тому у весняно-літній період полив повинен бути регулярним і досить рясним. Взимку якщо рослина утримується при кімнатній температурі необхідно поливати так само, як і влітку; якщо зимує в прохолодному місці — полив обмежений, але не допускаючи пересихання ґрунту.

Вологість повітряРедагувати

При температурі вище 18 °C вимагає підвищеної вологості повітря. Взимку, якщо включене центральне опалення, регулярно обприскуйте листя.

ПідгодівляРедагувати

Плющ звичайно вирощують у горщиках невеликих розмірів, і саме тому, для того щоб одержати гарну міцну рослину, його потрібно регулярно підживлювати. Навесні і влітку, у період активного росту, рослину підгодовують 2-3 рази на місяць, використовуючи при цьому спеціальні квіткові добрива. Взимку кількість підгодівель скорочують до 1 рази на місяць.

ПересадженняРедагувати

Молоді рослини пересаджують щорічно навесні, потім через 2-3 року в в ґрунт, складений з дернової і листової землі, торфу й піску (2:1:1:1). Горщики при посадці і пересадженні не повинні бути великими. На дно горщика встановлюють гарний дренаж для того, щоб земляний ком не перезволожувався.

У період інтенсивного зростання плющі сильно загущуються, тому навесні і восени видаляють відмерлі частини рослини і на 1/3 підрізають надмірно довгі пагони.

РозмноженняРедагувати

Для посадки плющів потрібна звичайна землесуміш з парникової і дернової з додаванням невеликої кількості листяної землі і піску, pH 6-6,7. Горщики при посадці і пересадці не повинні бути великими. Пересаджувати потрібно раз на 2-3 роки. Плющ легко розмножується верхівковими черенками протягом усього року. Укорінюються дуже швидко у воді, або в будь-якому субстраті. Після вкорінення висаджуються в горщики по декілька штук. Для того щоб рослина краще гілкувалася, кілька раз на рік проводять прищіпування. Якщо у вашій колекції є фатсія (рослина тієї ж родини), тоді можна прищепити кілька пагонів плюща на дорослу рослину. У результаті вийде дуже оригінальне «плакуче» деревце.[4]

ШкідникиРедагувати

Найчастіше плющ вражається щитівками, тріпсами, червоним павутинним кліщем. Вони поселяються по обидва боки листків, які потім деформуються, жовтіють і відмирають. Спочатку механічним шляхом видаляють паразитів за допомогою змоченого в мильному розчині тампону, кілька раз обмивають рослину сильним струменем води. Потім роблять обробку листків спеціальними препаратами, наприклад, карбофосом або актеліком (15-20 крапель на 1 л води).

Легенда виникненняРедагувати

Стародавні греки вважали плющ священною рослиною, адже він відвернув смерть від самого бога Діоніса. Ось як це було.

Грiзний Зевс покохав юну царівну Семелу і пообіцяв виконати будь-яке її прохання. Тоді богиня Гера, яка ненавиділа Семелу і бажала її смерті, підмовила царівну попросити Зевса, щоб з'явився до неї в усій своїй величi бога-громовержця.

Цар богів не міг відмовити Семелі, оскільки він дав слово. І громовержець з'явився. Блискавка іскрилася в його руках, раз у раз вдаряли громи. Усе довкола спалахнуло, загорівся і завалився царський палац, загойдалася земля. Охоплена жахом, Семела упала додолу, її охопило полум'я. Зрозуміла вона підступність Гери, та було пізно.

У Семели, яка помирала, народився син Діоніс. У лавині вогню дитя здавалося приреченим на неминучу смерть. Та хіба міг загинути син великого Зевса? Із землі звідусіль почав рости густий плющ. Він покрив дитину своєю зеленню і врятував від загибелі.

 Діоніс виріс, став пpeкрасним i могутнім богом вина, богом сили, радості і родючості.

Вічнозелений плющ разом із виноградною лозою став символом влади Діоніса.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Плющ [Архівовано 13 липня 2018 у Wayback Machine.] / Фармацевтична енциклопедія
  2. Прочита́н [Архівовано 8 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Російсько-українські словники
  3. Смик Г. К. Корисні та рідкісні рослини України. 
  4. Комнатное Растение «Плющ» — Уход В Домашних Условиях, Размножение.. О растениях. Архів оригіналу за 6 грудня 2017. [неавторитетне джерело]
  5. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати