Плунге

Плунге; лит. Plungė
герб	прапор
	Плунге
	Основні дані
	55°54′ пн. ш. 21°24′ сх. д. / 55.900° пн. ш. 21.400° сх. д.
Країна	Литва
Регіон	Тельшяйський повіт
Столиця для	Плунгеський район (райони Литви)
Засновано	1567
Площа	30 км²
Населення	23 055 осіб (2010)
· густота	769 осіб/км²
Висота НРМ	119 м і 106 м
Міста-побратими	Менден, Красногорськ, Bjerkreimd, Вільянді, Тукумс (26 липня 1996), Ґолюб-Добжинь, Брунталь, Гаддерсфілд, Боксгольм
Телефонний код	(+370) 448
Часовий пояс	+2
GeoNames	595689
OSM	↑1360452 ·R (Плунгеський район)
Поштові індекси	LT-90001
	Міська влада
Вебсайт	Офіційна сторінка
	Мапа
	Плунге Плунге (Литва)
	Плунге у Вікісховищі

Плунґе або Плунгя́ни (лит. Plungė, жумуд. Plongė, біл. Плунгяны, пол. Płungiany) — місто на заході Литви, адміністративний центр Плунгеського району в Тельшяйському повіті. Приміські селища: Варкаляй, Йовайшішке, Бабрунгас, Каушенай, Норішкяй.

Північною околицею міста проходить залізниця Шяуляй-Клайпеда, є залізнична станція. Поруч знаходиться стадіон, садибний палац і парк Огінських. Тут знаходиться Жемайтійський художній музей, парк Плунге (пам'ятка природи - Дуб Громовий).

У центрі міста – Староміська площа, Костел Іоанна Хрестителя (1933 р.) з дзвіницею (1850 р.; пам’ятка архітектури), зі сходу – старий цвинтар і каплиця Всіх Святих (1858 р., пам’ятка архітектури), Плунге Лурд, ставок Гондинга, районна центральна лікарня.

У місті є будинок культури, пошта, будинок престарілих (належить парафії), три кладовища. Є пам’ятник Десятиліття Незалежності (з 1928), скульптура Флоріона (з 1894 р., автор – книготорговець Казис Барздис).

Назва Редагувати

Лінгвісти припускають, що назва Плунге може бути особистою назвою місця — місто могло виникнути довкола садиби, власником якої був Плунге. Однак походження назви міста «Plunge» не зовсім зрозуміле. Найбільш переконлива теорія полягає в тому, що назва міста походить від назви річки Паплунга, яка протікала через місто.^[1].

Польською мовою місто називається Płungiany, жемойтійською Plongė^[2].

1894 У липні на карті Плунге, складеній за наказом князя Миколаса Огінського, потік, що проходить через місто, витікає з Нарвіласького озера і впадає в річку Бабрунгас, російськими літерами (як і всі інші об'єкти, позначені на мапі) названо «Паплунга». Мапу створено після 1894 р.

За даними історика Я. Друнгіля, існує три версії походження назви міста Плунге: народна, антропонімічна та гідронімічна. Згідно з народною етимологією, топонім Плунге пов’язаний з дієсловом «plunktis», що означає скубти – бити (для порівняння – «Не ходи в Плунге, бо там пірнають». Так говорили тельшяйчани). Автори антропонімічної версії схильні виводити назву міста від прізвища Плунге, яке, до речі, було найбільш поширеним у районах Пакруй, Паневежис, Радвілішкіс та Утена, а в Шедуві проживало аж 45 людей з прізвищем Плунге. Однак, перевіривши найдавніші переписи селян правителя Жемайтії початку XVI століття та збережені описи міста Плунге, історики не знайшли такого прізвища. Тому найпереконливішою є гідронімічна версія, згідно з якою слово «Плунге» походить від назви струмка, який протікав через місто. Ця версія підтверджується топографічними, лінгвістичними та археологічними даними.

Потік Паплунге почали каналізувати після Другої світової війни. Витоки Паплунге з озера Нарвіла ще можна побачити, але за кілька метрів струмок протікає під вулицею Ежеро. Протікає під землею через вулицю Laisvės, паралельну вулиці M. K. Čuurlionios, повз територію ПАТ "Žemaitijos suvenyras" і старі міські школи («Plungės Senamiestios vidirinė mokykla»), потім впадає у ставки на вулиці Palankės, а звідти стікає у Плунгес через канаву вздовж вулиці Папрудісіос до моря^[3].

Історія Редагувати

Вважається, що територія, на якій знаходиться Плунге, була заселена в V–I століттях до нашої ери. Після Мельнського договору у лісах Жемайтії були засновані сільські осередки. З 14 століття до середини 16 століття Плунге входило до Гандинзького району як звичайне поселення. Пізніше населення Плунге почало зростати швидше і перевищило населення Гандинга. У 1567 р. Плунге згадується як місто.

13 січня 1792 р. Плунге отримало магдебурзьке право. З 1806 по 1873 рр. Плунге належало Платону Зубову, а пізніше – Огінським, які у 1879 збудували тут палац.

У міжвоєнний період у 1925 р. тут була заснована гімназія, а в 1932 р. збудована залізнична гілка. У 1933 р. освячено нинішній католицький костел. З моменту заснування приватної лікарні в 1939 почали свою діяльність пологове, хірургічне відділення.

Під час Червневого повстання в Литві 1941 р. та німецького вторгнення в рамках Операції «Барбаросса» Плунге було захоплене німецькими військами 25 червня 1941 р. Литовські націоналісти на чолі з Йонасом Норейкою^[4]^[5] перехопили контроль і сформували міську адміністрацію та поліцію.

У роки незалежності Литви економіка Плунге базувалася на фабриці льону та бавовни «Kučiskis – Pabedinskiai», а також на діяльності підприємців і сільськогосподарській продукції жемайтійських селян.

Після Другої світової війни та совєцької окупації Плунге почало стрімко зростати - якщо в 1950 р. місто налічувало 7400 жителів, то в 1990 р. воно мало вже 23300 мешканців. За роки совєцької окупації литовці стали більшістю мешканців міста. Згідно з постановою уряду від 1963 р., Плунге мало стати обласним центром з потужною промисловістю. Однак ці плани були зруйновані, коли стало очевидно, що в місті не вистачає водних ресурсів, хоча в Плунге було засновано кілька компаній високого рівня, які представляють різні галузі промисловості. Однак більшість із цих компаній збанкрутували після оголошення незалежності Литви^[6].

Герб Плунге було затверджено указом Президента 6 червня 1997 року^[7]. У 2009 Плунге було обране Культурною столицею Литви^[8]. Нині Плунге є шістнадцятим за величиною містом Литви з 22 287 жителями.