Плужников Ігор Олександрович
| Ігор Олександрович Плужников | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
9 вересня 1958 Олександрія | |||
| Помер |
22 червня 2005 (46 років) Німеччина ·гострий інфекційний гепатит | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність | політик | |||
| Відомий завдяки | народний депутат України 4-го скликання, заступник голови СДПУ(О), власник телеканалу «Інтер» | |||
| Alma mater | ДонНУ | |||
| Посада | Народний депутат України[1] і Народний депутат України[2] | |||
| Партія | СДПУ(О) | |||
| У шлюбі з | Світлана Миколаївна Плужникова | |||
| Діти | Олена Ігорівна Плужникова | |||
| Нагороди |
| |||
І́гор Олекса́ндрович Плу́жников (нар. 9 вересня 1958, Олександрія — пом. 22 червня 2005, Німеччина) — український підприємець та політик. З квітня 2002 по березень 2005 року — народний депутат України 4-го скликання, обраний за списками Соціал-демократичної партії України (об'єднаної).
БіографіяРедагувати
Народився 9 вересня 1958 року в місті Олександрії Кіровоградської області. В 1993 році закінчив Донецький державний університет, за фахом економіст. Кандидат економічних наук.
Трудову біографію розпочав у 1975 році на посаді лаборанта військової кафедри Чернівецького державного університету. У 1979—1980 роках — вантажник Чернівецького ВО «Електронмаш», робітник 2-го розряду столярного цеху Чернівецького ВО молочної промисловості, у 1980—1982 роках — столяр-тесля 4-го розряду Чернівецького меблевого комбінату, у 1982—1983 роках — муляр Чернівецького ВО газового господарства «Чернівцігаз», у 1983—1987 рр. — художник-виконувач Чернівецького виробничо-рекламного комбінату.
У бізнесі — з середини 1980-х років, коли радянська влада дозволила кооперативну діяльність. У 1987—1988 роках — голова художньо-виробничого кооперативу «АРС» (Чернівці), у 1988—1993 роках — генеральний директор міжгалузевого виробничо-кооперативного об'єднання «Буковина», в 1993—1994 роках — керівник представництва корпорації «Балчуг» в Україні. З 1994 року — голова Фонду ділового співробітництва «Україна», з 1996 року — президент Асоціації економічного співробітництва та розвитку «Діловий світ». Входив до Ради Національного банку України, був головою, потім — першим заступником голови Наглядової ради «Ощадбанку» .
За ініціативою Плужникова у 1996 році була створена «Українська незалежна ТВ-корпорація», більш відома як телеканал «Інтер»[3][4][5].
1998 року — бізнес-структури Плужникова викупили контрольний пакет «Інтера».
З 1993 року — член Партії прав людини, з 1994 року — в лавах СДПУ(О). Того ж року обраний членом Правління (згодом — Політбюро) партії, в 1995 році — заступником голови СДПУ(О).
За повідомленнями преси, бізнес-структури Плужникова забезпечували близько половини фінансових потреб партії.
1998 року — обраний народним депутатом за партійним списком, увійшов до парламентського Комітету з питань бюджету.
2002 року — переобраний до Верховної Ради, працював у Комітеті у справах, пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.
Помер 22 червня 2005 року внаслідок важкої хвороби[6] в німецькій клініці у червні 2005 року.
Звання, нагородиРедагувати
Заслужений економіст України. Нагороджений орденами «За заслуги» 2-го і 3-го ступеня, багатьма відзнаками України, міжнародних організацій та Української Православної церкви[7].
ПриміткиРедагувати
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
- ↑ Олігархічні війни: як продавали канал "Інтер". Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, УП, Вівторок, 29 липня 2008
- ↑ Олігархічні війни. Хорошковський як маска Фірташа? Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, УП, Середа, 30 липня 2008
- ↑ Війна за канал "Інтер". Тимошенко переходить у наступ. Сергій Лещенко, УП, Понеділок, 02 березня 2009
- ↑ Украинскую политику осложнил гепатит. Газета «Коммерсантъ» № 114 (3198) от 24.06.2005
- ↑ Некрополі Києва(рос.)