Відкрити головне меню

Плужников Ігор Олександрович

Ігор Олександрович Плужников
IgorPluzhnykov.jpg
Народився 9 вересня 1958(1958-09-09)
Олександрія
Помер 22 червня 2005(2005-06-22) (46 років)
Німеччина
·гострий інфекційний гепатит
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Україна Україна
Діяльність політик
Відомий завдяки народний депутат України 4-го скликання, заступник голови СДПУ(О), власник телеканалу «Інтер»
Alma mater ДонНУ
Посада Народний депутат України[1] і Народний депутат України[2]
Партія СДПУ(О)
У шлюбі з Світлана Миколаївна Плужникова
Діти Олена Ігорівна Плужникова
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений економіст України
Україна Народний депутат України
3-го скликання
Соціал-демократична партія України (об'єднана) 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
Соціал-демократична партія України (об'єднана) 14 травня 2002 22 червня 2005

І́гор Олекса́ндрович Плу́жников (нар. 9 вересня 1958(19580909), Олександрія — пом. 22 червня 2005, Німеччина) — український підприємець та політик. З квітня 2002 по березень 2005 року — народний депутат України 4-го скликання, обраний за списками Соціал-демократичної партії України (об'єднаної).

БіографіяРедагувати

Народився 9 вересня 1958 року в місті Олександрії Кіровоградської області. В 1993 році закінчив Донецький державний університет, за фахом економіст. Кандидат економічних наук.

Трудову біографію розпочав у 1975 році на посаді лаборанта військової кафедри Чернівецького державного університету. У 19791980 роках — вантажник Чернівецького ВО «Електронмаш», робітник 2-го розряду столярного цеху Чернівецького ВО молочної промисловості, у 19801982 роках — столяр-тесля 4-го розряду Чернівецького меблевого комбінату, у 19821983 роках — муляр Чернівецького ВО газового господарства «Чернівцігаз», у 1983—1987 рр. — художник-виконувач Чернівецького виробничо-рекламного комбінату.

У бізнесі — з середини 1980-х років, коли радянська влада дозволила кооперативну діяльність. У 1987—1988 роках — голова художньо-виробничого кооперативу «АРС» (Чернівці), у 19881993 роках — генеральний директор міжгалузевого виробничо-кооперативного об'єднання «Буковина», в 19931994 роках — керівник представництва корпорації «Балчуг» в Україні. З 1994 року — голова Фонду ділового співробітництва «Україна», з 1996 року — президент Асоціації економічного співробітництва та розвитку «Діловий світ». Входив до Ради Національного банку України, був головою, потім — першим заступником голови Наглядової ради «Ощадбанку» .

За ініціативою Плужникова у 1996 році була створена «Українська незалежна ТВ-корпорація», більш відома як телеканал «Інтер»[3][4][5].

1998 року — бізнес-структури Плужникова викупили контрольний пакет «Інтера».

З 1993 року — член Партії прав людини, з 1994 року — в лавах СДПУ(О). Того ж року обраний членом Правління (згодом — Політбюро) партії, в 1995 році — заступником голови СДПУ(О).

За повідомленнями преси, бізнес-структури Плужникова забезпечували близько половини фінансових потреб партії.

1998 року — обраний народним депутатом за партійним списком, увійшов до парламентського Комітету з питань бюджету.

2002 року — переобраний до Верховної Ради, працював у Комітеті у справах, пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.

 
Могила Ігора Плужникова

Помер 22 червня 2005 року внаслідок важкої хвороби[6] в німецькій клініці у червні 2005 року.

Звання, нагородиРедагувати

Заслужений економіст України. Нагороджений орденами «За заслуги» 2-го і 3-го ступеня, багатьма відзнаками України, міжнародних організацій та Української Православної церкви[7].

ПриміткиРедагувати

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  3. Олігархічні війни: як продавали канал "Інтер". Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, УП, Вівторок, 29 липня 2008
  4. Олігархічні війни. Хорошковський як маска Фірташа? Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, УП, Середа, 30 липня 2008
  5. Війна за канал "Інтер". Тимошенко переходить у наступ. Сергій Лещенко, УП, Понеділок, 02 березня 2009
  6. Украинскую политику осложнил гепатит. Газета «Коммерсантъ» № 114 (3198) от 24.06.2005
  7. Некрополі Києва(рос.)

ДжерелаРедагувати