Відкрити головне меню

Площенко Володимир Дмитрович

міністр комунального господарства УРСР

Володимир Дмитрович Площенко (6 березня 1927(19270306), станція Кічкас Запорізького округу, тепер у складі міста Запоріжжя Запорізької області — 7 жовтня 2004, Київ) — український радянський діяч, міністр житлово-комунального господарства УРСР. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1971—1976 р. Член ЦК КПУ в 1976—1990 р. Депутат Верховної Ради УРСР 8—11-го скликань.

Площенко Володимир Дмитрович
Площенко Володимир Дмитрович.tif
Народився 6 березня 1927(1927-03-06)
станція Кічкас Запорізького округу, тепер у складі міста Запоріжжя Запорізької області
Помер 7 жовтня 2004(2004-10-07) (77 років)
Київ
Поховання Київ
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Національність українець
Діяльність державний діяч
Партія КПРС
Нагороди Орден Жовтневої РеволюціїОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»Орден «Знак Пошани»

БіографіяРедагувати

Народився в робітничій родині. Під час німецько-радянської війни родина евакуювалася на Північний Кавказ, потім переїхала до міста Нижній Тагіл за місцем роботи батька. У місті Нижній Тагіл закінчив сім класів середньої школи та вступив до гірничо-металургійного технікуму, який не закінчив у зв'язку з переїздом родини у 1943 році до міста Запоріжжя.

Трудову діяльність розпочав у лютому 1944 року оператором 7-го відділення служби руху Сталінської залізниці. У березні 1944 — квітні 1946 року — диспетчер 7-го відділення служби руху Сталінської залізниці у Запоріжжі. У 1944 році вступив до комсомолу.

У квітні 1946—1947 роках — інспектор спецвідділу, у 1947—1949 роках — інженер військово-мобілізаційного відділу 3-го відділення Сталінської залізниці у Запоріжжі.

Член ВКП(б) з травня 1949 року.

У 1949—1954 роках — студент механічного факультету Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту імені М. І. Калініна, інженер-механік.

У серпні — грудні 1954 року — конструктор, у грудні 1954 — вересні 1955 року — старший майстер цеху з ремонту залізничних потягів, у вересні 1955 — вересні 1957 року — секретар комітету комсомолу, у вересні — листопаді 1957 року — заступник начальника залізничного цеху, у листопаді 1957 — лютому 1958 року — заступник секретаря партійного комітету, 4 лютого 1958 — 10 березня 1961 року — секретар партійного комітету Запорізького електрометалургійного заводу «Дніпроспецсталь» імені Кузьміна.

10 березня 1961 — 8 лютого 1971 року — голова виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих.

22 січня 1971 — 29 липня 1976 року — міністр комунального господарства Української РСР. 29 липня 1976 — 1990 року — міністр житлово-комунального господарства Української РСР.

У 1990—1996 роках — головний спеціаліст, консультант Державного комітету комунального господарства України.

З 1996 року — на пенсії у місті Києві. Після виходу на пенсію тривалий час працював головою комісії з соціальних питань Центрального комітету профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення.

Автор книги «Крізь призму Чорнобиля: документально-публіцистичні нариси» (1998).

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Лозицький В. С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918–1991), Київ, Генеза, 2005.
  • [1]