Відкрити головне меню

Площа Катедра́льна — площа в історичному центрі Львова. Розташована між вулицями Галицькою та Театральною і примикає до площі Ринок.

Площа Катедральна
Львів
Кафедральний собор, щільно оточений забудовою площі.
Кафедральний собор, щільно оточений забудовою площі.
Район Галицький
Колишні назви
Вулиця Катедральна,
площа Капітульна,
площа Катедральна,
Рози Люксембурґ
Координати 49°50′26″ пн. ш. 24°01′49″ сх. д. / 49.8408250° пн. ш. 24.0304472° сх. д. / 49.8408250; 24.0304472
Транспорт
Покриття бруківка
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Площа Катедральна на Вікісховищі
Каплиця Боїмів — єдина споруда західної сторони площі.
Південна сторона площі. Нинішній і два колишні будинки римо-католицької капітули.
Західна сторона площі. Будинки вулиці Театральної.
Протрасовані залишки віднайдених фундаментів каплиці.

НазваРедагувати

Перша відома назва — вулиця Катедральна вже існувала не пізніше 1795 року. У XIX ст. вживались паралельно назви площа Капітульна і площа Катедральна. Назви пов'язані із Латинським кафедральним собором, що від часів середньовіччя знаходиться на цій площі та з римо-католицькою капітулою, що діяла при храмі. У радянський час від 1950 року була названа на честь Рози Люксембурґ. Історичну назву повернуто 1991 року.[1]

ОписРедагувати

Площа утворена на місці колишнього кладовища, що знаходилось навколо Кафедрального собору.[2] Кладовище було оточене муром, а від брами сходи вели додолу, оскільки терен кладовища був значно нижчий від сусідньої вулиці Галицької та площі Ринок. Поодинокі гробівці-каплиці утворювали дисперсну забудову. Зі старих гробівців зберігся лише «Гріб Господній» — скульптурна композиція, перенесена нині під стіни собору. Збереглась також каплиця-усипальниця родини Боїмів, котра однак влилась у нинішню лінійну забудову (до південного фасаду прибудовано житловий будинок). Західна лінія забудови утворена непарною стороною вулиці Театральної (будинки № 5, 7, 9). Від вулиці Беринди і до Ринку через площу проходить двостороння трамвайна лінія.

БудівліРедагувати

Латинський кафедральний собор

Один із найдавніших збережених донині львівських храмів. Точна дата початку будівництва невідома. Більшість дослідників сходилась на думці що це були 13501360-ті роки. 1429 року при катедрі заснована капітула, котра зокрема наглядала за будівництвом. Датою закінчення спорудження традиційно вважають 14931494 роки, коли було засклеплено хори і захристію. Храм сильно пошкоджено пожежею 1527 року і до 1550 повністю відбудовано та наново оздоблено. З ініціативи архієпископа Вацлава Героніма Сєраковського та під керівництвом архітектора Петра Полейовського у 17651776 роках було проведено реконструкцію, під час якої храм набув барокових рис, хоч готична структура збереглась. Давно заплановану другу вежу добудувати так і не вдалось. Тоді ж Станіславом Строїнським виконано високомистецькі внутрішні розписи. Наприкінці XIX століття розпочато нову реконструкцію із метою повернути храмові початковий готичний вигляд. На практиці ж храм втратив багато автентичних рис суворої галицької середньовічної архітектури, котрі були замінені модними на той час неоготичними деталями. В той же час змонтовано коштовні вітражі. Реконструкція тривала довго і 1905 року цісарська комісія з реставрації призупинила роботи, не прийнявши проект ґрунтовної перебудови нави. За своєю структурою собор є тринавною готичною базилікою із видовженим презбітерієм. Головний фасад утворений двома брилами веж, одна з яких недобудована. Головний вхід акцентований передсінком. Між контрфорсами нав влаштовано різні за стилем і часом побудови каплиці. З обидвох боків презбітерія прибудовані захристії. Нині собор є головним храмом Львівської архідієцезії Римо-Католицької Церкви.[3][2]
Пам'ятка архітектури національного значення № 316/0

Каплиця Боїмів

Пам'ятка ренесансної архітектури з елементами маньєризму. Як і кафедральний собор, має № 1 на площі. Збудована у 16091611 роках для родини купця і львівського патриція Георгія Боїма. Протягом 16111615 років рясним маньєристичним скульптурним декором оздоблено головний (західний) фасад зі сторони площі та інтер'єр. Горельєфи фасаду відображають тему «Страстей», котра логічно продовжується вже в інтер'єрі в композиціях вівтаря. Всередині також міститься епітафія зятя Боїмів Зигмунта Бреслера із портретом та скульптурна композиція «Пієта». Купол зсередини почленований кесонами, у які вміщено зображення пророків, алегоричні постаті. Архітектором каплиці ймовірно виступав Андреас Бемер. Автори скульптурного оздоблення — Ян Пфістер і Ганс Шольц. За будовою каплиця являє собою куб, на якому розміщено короткий восьмерик із куполом. До окремо стоячої каплиці згодом було прибудовано житловий будинок (№ 4 «Капітульна кам'яниця»). На тильному фасаді, що виходить до вулиці Галицької уміщено фрескові портрети Георгія і Ядвіги Боїмів. У каплиці поховано 14 членів родини Боїмів. Після Другої світової війни каплицю закрито, а 1969 року передано Львівській картинній галереї, котра після реставрації відкрила каплицю для відвідувачів.[4]
Пам'ятка архітектури національного значення № 316

Докладніше: Каплиця Боїмів

№ 2. Кам'яниця «Під левом». Житловий будинок, збудований у XVIII столітті. На другому ярусі фасаду над вікном замість сандрика уміщено скульптуру лева. За припущенням мистецтвознавця Юрія Бірюльова вона могла бути виконана Павлом Евтельє під час реконструкції 1844 року.[5] На першому поверсі свого часу розміщувалась крамниця тканин Ігнатія Дрекслера — батька львівської скульпторки Люни Амалії та відомого урбаніста Ігнатія Тадеуша[6]. У 1908-1909 роках на другому поверсі діяло Львівське фотографічне товариство[7].
Пам'ятка архітектури національного значення № 1246

№ 3. Кам'яниця дармухівська Житловий будинок, збудований у XVIII столітті. Реконструйований 1889 року за проектом Міхала Фехтера.[8]
За Польщі перший поверх займали магазини колоніальних товарів «Індра», модних та галантерейних товарів Прухніка, а також ремонтна майстерня парасольок Кесслера. За радянських часів – міжобласна база «Союзоптгалантерея», меблевий та трикотажний магазини, ремонт взуття, пізніше взуттєве ательє «Башмачки». А до кінця 1990-х років з площі Катедральної № 3 був вхід до так званої «Булочки». Так в народі називали найбільший у місті хлібний магазин, хоча офіційною адресою магазину була пл. Ринок, 23.[джерело?]

Пам'ятка архітектури національного значення № 1250

№ 5. Кам'яниця капітульна. Г-подібна в плані, має також фасад від вулиці Галицької, де має № 4 (друга адреса). Назва походить від того, що належала римо-католицькій капітулі. Збудована у 17781780 роках за проектом Антона Косинського на місці давнішої. Знаходиться разом із вищезгаданою каплицею Боїмів в одній лінії забудови. За виключенням вітрин, кам'яниця зберегла незмінними характерні риси архітектури кінця XVIII ст.[9] У 1850-х роках тут розміщувалась 4-класна польськомовна філія II гімназії. Згодом перетворена на самостійну III гімназію і перенесена на вулицю Бляхарську, 13 (тепер вул. Федорова, 13).[10]
Пам'ятка архітектури національного значення № 1247

№ 6. Кам'яниця академічна.
Пам'ятка архітектури національного значення № 1248

№ 7. Будинок латинського архієпископа. Триповерховий класицистичний, збудований у 17891792. Наприкінці XIX ст. тут працювало архітектурно-будівельне бюро Івана Левинського[11]. 1888 року дім реконструйовано. Разом із цим на фасаді від вулиці Театральної встановлено чотири погруддя польських королів скульптора Віктора Заккі.[12]

Пам'ятка архітектури національного значення № 1249

№ 8. За Польщі кам'яницю займало товариство «Бібліотека релігійна» та ательє дамських капелюхів Ванди Карпінської[13].

Археологічні дослідженняРедагувати

У 1910-х роках, під час ремонту каналізації виявлено фрагменти людських кістяків, ідентифіковані як такі, що належали львівському патриціату. Знахідку передано у Відділ антропології Львівського університету.[14]

2006 року в північно-західній частині площі, під час ремонтних робіт по заміні дорожнього покриття, археологами виявлено залишки фундаменту і муру готичної каплиці. Збереглась частина стіни і два кути із характерно перев'язаною готичною цеглою (спосіб мурування вказує на XIVXV століття). Долівка знаходиться на глибині 3,5 м від сучасного рівня площі. Відкрито також залишки інших неідентифікованих споруд, фрагменти готичного дерев'яного мощення.[15]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 26. — ISBN 966-603-115-9.
  2. а б Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 68—71. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  3. Смірнов Ю. Катедра римо-католицька // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 144—149. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  4. Смірнов Ю. Каплиця Боїмів // Енциклопедія Львова — Т. 3. — С. 83—86.
  5. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 57. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  6. Biriulow J. Rzeźba… — S. 190.
  7. Dawna fotografia lwowska 1839—1939. — Lwów: Centrum Europy, 2004. — S. 150, 168. — ISBN 966-7022-55-2.
  8. Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге вид. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 170. — ISBN 5-7745-0358-5.
  9. Вуйцик В. С. Вулиця Галицька у Львові // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1999. — № 10. — С. 37—61. — ISBN 966-95066-3-8.
  10. Gajak-Toczek M. Męskie gimnazja państwowe we Lwowie w latach 1772—1914 // Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Polonica. — 2010. — № 13. — S. 351. — ISSN 1505-9057.
  11. Жук І. Іван Левинський — портрет на фоні епохи // Галицька брама. — 1994. — № 3. — С. 7.
  12. Biriulow J. Rzeźba… — S. 171.
  13. Як територія кладовища стала Катедральною площею[неавторитетне джерело]
  14. Мацкевий Л. Г. Археологічні пам'ятки Львова. — Львів : Логос, 2008. — С. 75. — ISBN 966-7379-47-5.
  15. Юрій Лукомський: Археологія — це майже криміналістика // Поступ. — 27 травня, 2006.