Плоди шипшини
Плоди шипшини (лат. Frūctūs Rosae) — лікарська рослинна сировина; зібрані в період дозрівання плоди різних видів шипшини: коричної, колючої, даурської, Федченко[en] та деяких інших. У висушеному вигляді продаються в аптеках і використовуються для виготовлення настою. Зі соку сирих плодів виготовляють сироп, а з самих плодів — екстракт.
Плоди шипшини містять багато вітамінів, особливо вітаміну C (не менше 0,2 %) і вітамінів P і K, флавоноїди, каротиноїди, дубильні речовини, пектини. Вони чинять загальнозміцнювальну дію, стимулюють неспецифічну опірність організму шкідливим впливам, прискорюють відновлення тканин, зменшують проникність судин, позитивно впливають на вуглеводний та мінеральний обмін речовин, мають протизапальні властивості. Підсилюють гуморальний та клітинний імунітет. Мають жовчогінну дію, обумовлену наявністю органічних кислот і флавоноїдів[1].
Хімічний склад ред.
Крім вітаміну C, в плодах шипшини містяться інші вітаміни та біологічно активні речовини:
- вітамін P[2][3][4][5][6] (до 9 %[7]),
- PP[8],
- B1[8][9],
- B2[4][6] (1813) (0,00003 %[2]),
- K[2][9],
- Е[3][5][10][11].
Шипшина належить до рослин, найбагатших вітамінами P і E. Шипшина — чемпіон серед плодових і ягідних рослин за вмістом вітаміну P[8].
Крім того, плоди містять:
- цукри[4] (2594) (0,9—8,1[12] (24) %): глюкоза, фруктоза, ксилоза, сахароза;
- органічні кислоти: лимонна (до 2 %[9]) і яблучна (1,8 %[9]) (до 1,8[2] (2[8]) %), олеїнова (15 %), лінолева (62 %), ліноленова (18,5 %), пальмітинова (2,5 %), стеаринова (2 %), арахінова[8] (2594);
- пектини (від 1,8—3,7[9][12] (14,1[2]) %);
- каротиноїди : каротин у вигляді α- і β-каротинів[2][4][6][13][14] (0,0007—0,0096 %[7]), лікопени (2217) A, B, C, рубіксантин[en] (1344), віолоксантин[ru], антераксантин, зеаксантин[ru] (2629), фітофлуїн, криптоксантин, тараксантин[2][15];
- флавоноїди[16][17] (0,13(1813)—14,9 %): кемпферол (2134), кверцетин[2][18][19] (2406), гіперозид, астрагалін, кверцимеритрин[20], ізокверцитрин, тілірозид[2][15][19][21], гесперидин, рутин (1810). Кемпферол та ізофлавоноїди мають сечогінну дію, а кверцетин — кровоспинну. Рутин, поряд з вітаміном P, має капілярозміцнювальну властивість, а кверцетин — кровоспинний[8];
- дубильні речовини[22][23] (3,5(1813)-5[2] (21,8 (1813)) %). Дубильні речовини мають в'яжучу, протизапальну та бактерицидну дію;
- ефірна олія;
- стероїди та їх похідні (2594);
- антоціани[2][15][24], лейкоантоціанідини[25] (2483);
- вищі аліфатичні вуглеводні: нонакозан, гентріаконтан, гептакозан;
- вищі аліфатичні спирти (2594);
- макроелементи: калій (до 0,058 %), кальцій (до 0,066 %), магній (до 0,02 %), залізо (до 0,028 %);
- мікроелементи: марганець[2] (0,008—0,1 %), фосфор (до 0,02 %), натрій (0,005—0,01 %), молібден (0,003—0,005 %), мідь (0,003 %), цинк (до 0,1 %)[7][26], кобальт, алюміній, селен, нікель, стронцій, свинець[2]. Нагромаджує мідь, кобальт, селен[2].
У горішках міститься 4(2529)—10[23][27][28] (2271, 2519)(16[9]) % жирної олії, що складається переважно з гліцеридів ненасичених кислот[12] (лінолева[29] і ліноленова кислоти[7]), багата вітаміном E (0,0013-0,0049 %) і каротином (2587). У горішках собачої шипшини міститься до 50 % олеїнової кислоти (2587).
| Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Сироп із плодів шипшини ред.
Сироп із плодів шипшини (Sirupus ex fructibus Rosae) отримують зі соку плодів шипшини (іноді з додаванням екстракту ягід горобини звичайної, горобини чорноплідної, глоду, журавлини), цукру, аскорбінової кислоти, лимонної кислоти.
Сироп є темно-коричневою рідиною з солодким смаком шипшини і ягідних екстрактів. Застосовують для профілактики гіповітамінозів, при нестачі апетиту, за застійних явищ у жовчному міхурі (особливо у дітей та осіб похилого віку).
Призначають внутрішньо: дорослим — по 1—2 столові ложки 2—3 рази на день; дітям від 2 до 3 років — по 1/2 чайної ложки, від 3 до 6 років — по 1 чайній ложці, від 6 до 12 років — по 1 десертній ложці 2—3 рази на день.
З обережністю слід призначати при цукровому діабеті через підвищений вміст цукру в сиропі.
Настій плодів шипшини ред.
Для приготування настою 10 г (одну столову ложку) сухих плодів заливають однією склянкою (200 мл) гарячої кип'яченої води та нагрівають на водяній бані (у киплячій воді) 15 хв, настоюють не менше 45 хв, проціджують та відтискають плоди.
Вживають по 50—100 мл двічі на день після їди при гіповітамінозах C і P, для їх профілактики, а також при астенії та для посилення імунітету. Як жовчогінний засіб можуть застосовуватись і плоди низьковітамінних сортів.
Екстракт із плодів шипшини ред.
Екстракт із плодів шипшини (Rosae pingue fructuum extract) випускають під назвами «Холосас», «Холос», «Холемакс». Застосовують як жовчогінний засіб при холециститах (крім калькулозних) та гепатохолециститах.
Протипоказання ред.
Препарати шипшини протипоказані у випадках індивідуальної непереносимості (алергія), при бронхіальній астмі, гастритах, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки в період загострення.
Примітки ред.
- ↑ Государственный реестр лекарственных средств. Официальное издание: в 2 т. — М.: Медицинский совет, 2009. — Т. 2, ч. 1. — 568 с.; ч. 2 — 560 с.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Фитотерапия с основами клинической фармакологии. Справочник / Под ред. акад. РАМН Кукеса В. Г. — М. : Медицина, 1999. — С. 77−78. — ISBN 5-225-04426-3.
- ↑ а б Алексеев Б. Д. Химическое изучение шиповников Дагестана // Растительные ресурсы : журнал. — 1981. — Т. 7, № 4 (24 квітня). — С. 557−564.
- ↑ а б в г Бунгова В. Г. О химическом составе плодов рябины обыкновенной и шиповника иглистого // Ресурсы недревес. продукции лесов Карелии. — Петрозаводск, 1981. — С. 132−135.
- ↑ а б Гаджиева Г. Г. Содержание витаминов в плодах, шиповника, интродуцированных на Апшероне // Изв. АН АзССР. Сер. биол. наук : журнал. — 1978. — № 3 (24 квітня). — С. 23−27.
- ↑ а б в Панков Ю. А., Гладченко В. П. Содержание и динамика накопления аскорбиновой кислоты у видов шиповника советского Дальнего Востока // Растит. ресурсы : журнал. — 1975. — Т. II. Выпуск 3 (24 квітня). — С. 394—398.
- ↑ а б в г Кощеев А. А. Напитки из дикорастущих плодов и ягод. — М. : Агропромиздат, 1991. — С. 16−22. — ISBN 5-10-002435-6.
- ↑ а б в г д е Универсальная энциклопедия лекарственных растений / сост. И. Н. Путырский, В. Н. Прохоров. — М.: Махаон, 2000. — С. 296—347. — 15 000 экз. — ISBN 5-88215-969-5.
- ↑ а б в г д е Полуденный Л. В., Сотник В. Ф., Хлапцев Е. Е. Эфиромасличные и лекарственные растения. — М. : Колос, 1979. — С. 188—192.
- ↑ Кочкарёва Т. Ф., Трофимова Е. П. Шиповники Таджикистана и их витаминная активность // Изв. АН ТаджССР. Отд. биол. наук : журнал. — 1967. — № 1 (24 квітня). — С. 17−28.
- ↑ Махамаджанов И. Динамика содержания витаминов в плодах некоторых видов шиповника долины р. Пскем // Материалы по физиологии и экологии растений Средней Азии. — Ташкент, 1966. — 24 квітня. — С. 110−119.
- ↑ а б в Попов В. И., Шапиро Д. К., Данусевич И. К. Лекарственные растения. — Минск : Полымя, 1990. — С. 288−294. — ISBN 5-345-00322-X.
- ↑ Панкова И. А., Мовчан С. Д. Витаминоносы СССР // Растительное сырьё СССР: В двух томах. — М.—Л., 1957. — Т. 2. — С. 326−424.
- ↑ Прозоровская Л. Л. Выпуск 2. Шиповник как источник провитамина A // Проблема витаминов. — Л., 1937. — С. 231−234.
- ↑ а б в Кущинская И. Н., Шнайдман Л. О. Идентификация каротиноидов, содержащихся в сухих плодах шиповника вида R. cinnamonea // Мед пром-сть СССР : журнал. — 1964. — № 4 (24 квітня). — С. 38—40.
- ↑ Минаева В. Г. Флавоноиды в онтогенезе растений и их практическое использование. — Новосибирск, 1978. — 253 с.
- ↑ Михайлова В. П., Лушпа О. У. Качественные исследования некоторых казахстанских растений на содержание флавоновых веществ // Лекарственные растения Казахстана. — Алма-Ата, 1966. — С. 139—152.
- ↑ Кущинская И. Н. Исследования биологически активных веществ плодов шиповника и технология их комплексной переработки на витаминные препараты // Автореф. дис. канд. тех. наук. — М., 1965. — 24 квітня. — С. 18.
- ↑ а б Шнайдман Л. О., Кущинская И. Н. Идентификация флавоновых и катехиновых веществ плодов шиповника // Мед. пром-сть СССР. — 1965. — Т. 19, № 2 (24 квітня). — С. 14—17.
- ↑ Земцова Г. Н. Исследование некоторых видов растений сем. розоцветных и их отходов как источника биологически активных веществ // Материалы 3-го Всерос. съезда фармацевтов : журнал. — Свердловск, 1975. — 24 квітня. — С. 300—301.
- ↑ Бандюкова В. А. Распространение флавоноидов в некоторых семействах высших растений // Растительные ресурсы : журнал. — 1969. — Т. 5, № 4 (24 квітня). — С. 590−600.
- ↑ Бранке Ю. В. Дикорастущие плоды и ягоды Дальневосточного края. — Владивосток, 1935. — 71 с.
- ↑ а б Бунаков В. А. Исследование шиповников Северо-Осетинской АССР // Биол. науки : журнал. — 1960. — № 2 (24 квітня). — С. 144−147.
- ↑ Соболевская К. А., Дёмина Т. Г. Некоторые особенности накопления антоцианов в плодах кустарников горного Алтая // Изв. Сиб. отд-ния АН СССР. Сер. биол. : журнал. — 1970. — № 15. Выпуск 3 (24 квітня). — С. 62−66.
- ↑ Головкина М. Т., Новотельнов Н. В., Седова В. В. Лейкоантоцианы плодов шиповника и их синергизм с аскорбиновой кислотой // Фенольные соединения и их биологические функции. — М., 1968. — С. 189−195.
- ↑ Ковалёва Н. Г. Шиповник коричный (Rosa cinnamomea L.) // Лечение растениями. Очерки по фитотерапии. — Медицина. — М. : Медицина, 1972. — С. 266—269. — 25000 (допечатка) прим.
- ↑ Лекарственные растения дикорастущие / Под ред. Гаммерман А. Ф., Юркевича И. Д. — 4-е изд. — Минск, 1968. — С. 390.
- ↑ Муравьёва О. А. Фармакогнозия. — М., 1978. — 656 с.
- ↑ Действ. член АН КазССР, проф. Павлов Н. В. Растительное сырьё Казахстана (Растения: их вещества и использование). — М.−Л. : Изд-во АН СССР, 1947. — С. 284—290.
Література ред.
- Машковский М. Д. Шиповника плоды // Лекарственные средства. — 15-е изд. — М. : Новая Волна, 2005. — С. 628—629. — ISBN 5-7864-0203-7.