Відкрити головне меню

Плачинда Володимир Петрович (26.07.1938-01.11.2002) — український мовознавець, історик, шевченкознавець, фахівець із біографістики й документалістики.

Плачинда Володимир Петрович
Volodymyr Plachynda for Wikipedia grey.jpg
Народився 26 липня 1938(1938-07-26)
Клинці
СРСР СРСР
Помер 1 листопада 2002(2002-11-01) (64 роки)
Київ
Україна Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність мовознавство
історія
шевченкознавство
біографістика
документалістика

ЖиттєписРедагувати

Народився в с. Клинці (нині село Кіровоградського району Кіровоградської області). За активну громадську позицію був виключений із філологічного факультету Київського унніверситету (закінчив його пізніше — 1963). Працюючи теслею на будівництві Київської ГЕС, записав від селян с. Хотянівка Вишгородського району Київської області близько 300 діалектних слів, що згодом увійшли до «Атласу української мови». Працював у Центральному будинку народної творчості УРСР (1963-64), редакції журналу «Народна творчість та етнографія». За самостійність і неординарність мислення був відрахований з аспірантури кафедри української мови Київського університету (1966). Понад 27 років працював у видавництві «Наукова думка» (1966-94), де був членом правління й завідував редакцією науково-популярної літератури. Підрахував, що за рік особисто відредагував близько З тисяч сторінок, зокрема праці М. Амосова, Г. Писаренка та ін. Працював начальником управління у Міністерстві України у справах національностей та міграції (1994—1995), у Секретаріаті ВР України — у секторі підготовки до видання документів ВР України, зокрема, взяв участь у редагуванні стенограм (з 1995) та Конституції України 1996. Був помічником народного депутата І. Біласа.

Знавець українського громадсько-політичного руху 2-ї половини 19-го століття, який вивчав за архівними першоджерелами. Виявив нові документи про Т.Шевченка, зокрема про його друга А.Козачковського, проводи труни з тілом Т.Шевченка в Києві. Системно вивчав життя, громадську діяльність і наукову спадщину сина кирило-мефодіївця й приятеля Т.Шевченка, винахідника радіотелемеханіки М.Пильчикова та філолога, члена-кореспондента Петербурзької академії наук і дійсного члена Наукового товариства імені Шевченка П.Житецького.

Автор монографій «Микола Дмитрович Пильчиков» (К., 1983) та «Павло Гнатович Житецький» (К., 1987), що викликали резонанс як в Україні, так і за кордоном (публікація Марка Антоновича в «Українському історику», 1988, ч. 97-100), статей про І.Срезневського, Т. Рильського та ін. Підготував до друку повний текст і коментарі до мемуарів С. О. Єфремова «Про дні минулі» (Молода нація: Альманах (К.), 2002, № 1 — 2004, № 4), де широко використав невідомі доти архівні матеріали.

Узяв участь в енциклопедії «Українська мова», «Українській літературній енциклопедії» (статті про О.Бодянського, П.Житецького, О.Котляревського, М.Максимовича, М.Тулова, К.Шейковського та ін.). З доповідями про Т.Шевченка, П.Житецького, П.Чубинського, С.Єфремова брав участь у наукових конференціях.

Займався просвітницькою діяльністю, публікуючи з 1960 популярні статті в журналі «Народна творчість та етнографія», збірниках «Наука і культура: Україна», «Шевченківський збірник» та інших наукових і науково-популярних виданнях.

У перші роки незалежності займався громадською роботою — очолював комісію у справах культури та охорони історичного середовища Старокиївської районної ради народних депутатів у м. Києві (1990-94).

Брат письменника і суспільно-громадського діяча Сергія Плачинди (1928—2013).

Помер у м. Києві.

Посмертно обраний членом Національної спілки письменників України (2003).

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Плачинда Сергій. Материк доброти в океані байдужості. «Столиця», 2003, 7-13 листопада;
  • Наша Спілка: Під завісу року. «Літературна Україна», 2004, 1 січня;
  • Сасина М. Подвижник на ниві творення. «Молода нація: Альманах» (К.), 2004. № 4 (33);
  • Жадько Віктор. Некрополь на Байковій Горі. К., 2008.