Відкрити головне меню

Пиля́вкасело в Україні, у Старосинявській селищній територіальній громаді Старосинявського району Хмельницької області. Населення становить 585 осіб.

село Пилявка
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Старосинявський район
Громада Старосинявська селищна громада
Код КОАТУУ 6824486001
Основні дані
Засноване 1363
Населення 585
Площа 2,347 км²
Густота населення 249,25 осіб/км²
Поштовий індекс 31420
Телефонний код +380 3850
Географічні дані
Географічні координати 49°34′45″ пн. ш. 27°23′40″ сх. д. / 49.57917° пн. ш. 27.39444° сх. д. / 49.57917; 27.39444Координати: 49°34′45″ пн. ш. 27°23′40″ сх. д. / 49.57917° пн. ш. 27.39444° сх. д. / 49.57917; 27.39444
Середня висота
над рівнем моря
317 м
Місцева влада
Адреса ради 31400, Хмельницька обл., Старосинявский р-н, с.Пилявка , тел. 3-65-16
Карта
Пилявка. Карта розташування: Україна
Пилявка
Пилявка
Пилявка. Карта розташування: Хмельницька область
Пилявка
Пилявка
Мапа

ІсторіяРедагувати

Поселення Пилявці існувало здавна .Село згадується у привілеї польського короля Казимира Великого 1363 року.[1] 1640 року ченці ордена домініканців заклали містечко Пиляву з костьолом і замком, руїни якого можна бачити й нині. Наприкінці літа 1648 року Богдан Хмельницький, здобувши пилявецький замок, проводив у ньому переговори з поляками та керував підготовкою очолюваного ним війська до битви.Поблизу містечка у вересні 1648 року відбулася історична битва польського та українського війська.

У цей час формуються нові структури козацької влади у формі Чернігівського, Ніжинського, Прилуцького, Лубенського, Миргородського, Уманського, Вінницького, Фастівського, Канівського та інших полків і реорганізуються існуючі реєстрові полки. Розгром гарнізонів та озброєних груп про¬тивника забезпечили спрямовані дії козацьких загонів.

За короткий час під Білою Церквою постало регулярне українське військо, ядро якого склали шістнадцять вже ви¬пробуваних боями полків козацтва. Залучивши на свій бік полковників І. Виговського, С. Морозовицького-Морозенка, І.Богуна, М. Кричевського, а також вихідців із козацької гущі Бурлія, Вишняка, Гирю, Нестеренка, Топигу, Джеджалія та інших, гетьман забезпечив появу організованої, озброєної і навченої 118-тисячної армії. Основні сили цієї армії за під¬тримки частини менш навчених і гірше озброєних місцевих повстанських загонів якраз і протистояли польському війську в битві під Пилявцями.

Небачена для середньовічної Європи військова реоргані¬зація була здійснена одночасно із вжиттям, дипломатичних заходів. Завдяки цілеспрямованій зовнішньополітичній діяльності Б. Хмельницький зумів нейтралізувати на певний час спроби польської дипломатії щодо створення антиукраїнської коаліції, а також заручитися у боротьбі з Польщею під-тримкою союзників - кримських татар. Здійснювалися захо¬ди з метою встановлення дружніх стосунків із Молдовою, Валахією, Трансільванією.

До початку Пилявецької битви від польсько-шляхетського панування було визволено всю Лівобережну Україну, а згодом і територію Київського, Брацлавського та Подільського воє¬водств (за винятком міста Кам’янець).

Більшість дослідників схиляється до думки, що з українського боку до участі в битві приступило від 80 до 100 тисяч вояків, із яких належним чином озброєні і навчені війська становили щонайбільше дві третини. Польська сила складалася з добре екіпірованого шляхетського ополчення чи¬сельністю 32 тисячі, 8 тисяч кварцяного війсь¬ка (німецьких ландскнех-тів) та більше 100 тисяч добре озброєних і навчених обозних слуг. За рішенням сейму командування армією було доручене трьом провідникам - магнатам Домініку Заславському, Миколі Осторогу та Олек-сандрові Конецпольському. До них сейм прикомандирував також 32 радників, титулованих «військовими комісарами».

Традиційно сильною стороною польського війська була наявність вишколеної кавалерії - так званих крилатих гу¬сарів. У Пилявецькій битві їм практично вперше від початку війни довелося стикнутися зі сформованою Б. Хмельницьким козацькою кавалерією, яка добре зарекомендувала себе. Найгрізнішою ж силою українського війська була добре знана запорозька піхота, яка особливо успішно діяла на пересіченій місцевості. Через велику чисельність військової сили і наявність вели-чезного обозу польське військо потребувало великого простору для маневру Розуміючи це, Б.Хмельницький, майстерно заманив поляків зі Старокостянтинова під Пиляву, на болотисту рівнину вздовж річки Пилявки (тепер р. Іква), що переходила у вкриті чагарниками пагорби, між якими траплялися водойми.

Українські полки зайняли основні вихідні по¬зиції на правому березі річки, а на протилежному зачаїлися кілька загонів на чолі з наказним гетьманом Максимом Кривоносом, козаки якого чудово проявили себе ще у Жовтоводській та Корсунській битвах, а згодом і під час визвольного по-ходу на Поділля. Вранці 21 вересня польська армія підійшла до лівого берега р. Пилява навпроти табору Б. Хмельницького і заклала просторий табір. Війська розділяла неширока земляна гребля, на якій козаки заздалегідь покопали шанці. Кількасот поляків одразу атакували невеликий козацький загін, що охороняв шанці, і захопили їх. Через якийсь час козаки вибили противника з греблі. Після цього бій за греблю розгорівся не на жарт. Вона ще двічі переходила з рук в руки. Під кінець дня польська піхота при підтримці великого загону кінноти зуміла закріпитися на греблі. Козаки відступили до розташованого на пагорбах укріпленого табору і взяли греблю під приціл гармат.

Наступного дня проводилися герці. Найкращі бійці з обох боків викликали противників битися один на один. Під час одного з герців, перемігши перед тим кількох противників підряд, загинув уманський полковник Ганжа. Того ж дня в український табір прибув загін буджацьких татар чисельністю кілька тисяч. Богдан Хмельницький, плануючи дезорієнтувати противника, влаштував їм бучну зустріч, наказавши загонові козаків перевдягнутися в татарський одяг. Насправді гетьман мав на меті добитися перемоги до приходу основних татарських сил, а цим маневром продемонструвати союзни¬кові свою зрослу військову силу. Вирішальний бій відбувся 23 вересня. Він розпочався наступом козацького війська разом із татарами по кількох напрямках. Козацька артилерія потужно вдарила по греблі.

Спершу безладно відступив Мазовецький полк противника. Невдовзі не витримав навального натиску добірний Сандомирський. Потрапивши під прицільний вогонь козацьких гармат, польська кіннота змішалася і мусила втікати. Піхота козаків скористалася з цього та вигідного для себе , рельєфу місцевості аби завдати противникові як найвідчутніших втрат. Серед поляків почалася паніка. Командуючі потай на панічну втечу, під час якої загинули, за оцінками сучасників, десятки тисяч поляків і німецьких найманців. Ця перемога дозволила Б. Хмельницькому оволодіти величезною тери¬торією і впритул підступити до Львова.

Неподалік Пилявки, де, за легендою, спершу був поранений, а потім упав з коня полковник Ганжа, і сьогодні височать дві насипані козаками могили. 1990 року на місці Пилявецької битви місцеві жителі насипали Курган козацької слави, на вершині якого встановлено Пам’ятний хрест. В районі і безпосередньо на місці битви проводяться свята Козацької сла¬ви та Дні пам’яті героїв-козаків. У Старій Синяві відкрито музей-діораму Пилявецької битви.

ПосиланняРедагувати