Пеєрові бляшки
2210 Mucosa Associated Lymphoid Tissue (MALT) Nodule.jpg
Переріз через тонку кишку, видно пеєрову бляшку; світлова мікроскопія, забарвлення еозином-гематоксиліном
Латинська назва noduli lymphoidei aggregati
Система імунна

Commons-logo.svg Пеєрові бляшки у Вікісховищі

Пеє́рові (або пейєрові) бляшки́ — невеликі лімфатичні вузлики, поодиноко розсіяні в стінці та по всій довжині тонкої кишки, крім дванадцятипалої, в яких проходять антиген-залежну спеціалізацію B-лімфоцити.

Вперше описані італійським хірургом та анатомом Марко Ауреліо Северіно[en] 1645 року.[1] Названі на честь швейцарського анатома Йоганна Пеєра[en], який детально описав їх 1673 року. У людини налічується 100—200 бляшок, у миші — 6-12.[2] Кількість пеєрових бляшок у людини зростає до 15-25 років, а надалі знижується.[1]

Пеєрові бляшки є одним з основних місць перебування B-лімфоцитів.[3] Вони містять гермінативні центри[en], де відбувається соматичний гіпермутагенез у генах імуноглобулінів та селекція B-лімфоцитів.[2]

Через пеєрові бляшки та солітарні фолікули тонкої кишки всередину людського організму людини проникають збудники черевного тифу та паратифів.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Jung, Camille; Hugot, Jean-Pierre; Barreau, Frédérick (2010). Peyer's Patches: The Immune Sensors of the Intestine. International Journal of Inflammation 2010: 1–12. ISSN 2042-0099. doi:10.4061/2010/823710. (англ.)
  2. а б Reboldi, Andrea; Cyster, Jason G. (2016). Peyer's patches: organizing B-cell responses at the intestinal frontier. Immunological Reviews 271 (1): 230–245. ISSN 01052896. doi:10.1111/imr.12400.  (англ.)
  3. Атаман О. В. Патофізіологія. Т.1. Загальна патологія.: Додатки. Нова Книга. с. 2. GGKEY:6RF1WETD95X.