Пеє́рові (або пейєрові) бляшки́ — невеликі лімфатичні вузлики, поодиноко розсіяні в стінці та по всій довжині тонкої кишки, крім дванадцятипалої, в яких проходять антиген-залежну спеціалізацію B-лімфоцити.

Пеєрові бляшки
Переріз через тонку кишку, видно пеєрову бляшку; світлова мікроскопія, забарвлення еозином-гематоксиліном
Деталі
Система імунна
Ідентифікатори
Латина noduli lymphoidei aggregati
MeSH D010581
TA98 A05.6.01.014 і A05.7.02.009
TA2 2960 і 2978
TH H3.04.03.0.00020
FMA 15054
Анатомічна термінологія

Вперше описані італійським хірургом та анатомом Марко Ауреліо Северіно[en] 1645 року.[1] Названі на честь швейцарського анатома Йоганна Пеєра[en], який детально описав їх 1673 року. У людини налічується 100—200 бляшок, у миші — 6-12.[2] Кількість пеєрових бляшок у людини зростає до 15-25 років, а надалі знижується.[1]

Пеєрові бляшки є одним з основних місць перебування B-лімфоцитів.[3] Вони містять гермінативні центри, де відбувається соматичний гіпермутагенез у генах імуноглобулінів та селекція B-лімфоцитів.[2]

Через пеєрові бляшки та солітарні фолікули тонкої кишки всередину людського організму людини проникають збудники черевного тифу та паратифів.

Примітки ред.

  1. а б Jung, Camille; Hugot, Jean-Pierre; Barreau, Frédérick (2010). Peyer's Patches: The Immune Sensors of the Intestine. International Journal of Inflammation. 2010: 1–12. doi:10.4061/2010/823710. ISSN 2042-0099. {{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)(англ.)
  2. а б Reboldi, Andrea; Cyster, Jason G. (2016). Peyer's patches: organizing B-cell responses at the intestinal frontier. Immunological Reviews. 271 (1): 230–245. doi:10.1111/imr.12400. ISSN 0105-2896.  (англ.)
  3. Атаман О. В. Патофізіологія. Т.1. Загальна патологія.: Додатки. Нова Книга. с. 2. GGKEY:6RF1WETD95X.