Печенізьке поле (ландшафтний парк)
Печені́зьке По́ле — регіональний ландшафтний парк в Україні. Об'єкт природно-заповідного фонду Харківської області.
 На березі Печенізького водосховища | |
| 49°57′23″ пн. ш. 37°03′06″ сх. д. / 49.95638889002777461° пн. ш. 37.051666670027778139° сх. д.Координати: 49°57′23″ пн. ш. 37°03′06″ сх. д. / 49.95638889002777461° пн. ш. 37.051666670027778139° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
|---|---|
| Розташування |
Харківська область, Печенізький район, неподалік від сіл Артемівка і Мартове |
| Площа | 4 997,6 га |
| Засновано | 1999 р. |
| Оператор | Еко-Агрофірма «Фауна» |
  Печенізьке поле (ландшафтний парк) (Харківська область) | |
 | |
 Печенізьке поле у Вікісховищі | |
Розташований на території Печенізького району Харківської області, на північ від села Артемівка і на схід від села Мартове[1][1][2][3].
Площа 4 997,6 га. Утворений в 1999 році. Перебуває у віданні Еко-Агрофірми «Фауна».
Географія ред.
Опис ред.
Типова для регіону балочна система, врізана в підвищене плато, на межі степової і лісостепової зон[1][2]. Рельєф території парку здебільшого хвилястий[2].
Територія ландшафтного парку охоплює нижню частину балки річки Гнилиця, яка простяглася зі сходу на захід і впадає в Печенізьке водосховище (Сіверський Дінець)[1]. Від осі цієї балки межа парку віддаляється максимум на 2,7 км[2]. Вздовж балки територія парку має довжину 8 км[2]. Днище балки широке (до 250 м) і заболочене, є тимчасовим водотоком (нерідко називають річкою)[2]. Гнилушка має дуже пологі схили, в її балці є невеликі греблі, утворені після перегородження русла річки[2].
У південній частині парку розташована балка Сулимів Яр, завдовжки близько 3,5 км[1]. Сулимів Яр, на відміну від Гнилиці, характеризується крутішими і часто прямовисними схилами[2].
Найхарактернішим для даного району є терасний лесово-степовий тип місцевості, проте трапляється і надзаплавно-піщано-боровий тип[2].
Згідно з фізико-географічним районуванням України (1968 року), ця територія належить до Донецько-Дінської північно-степової провінції степової зони і до Старобільської степової області південних відрогів Середньоруської височини, південно-західна частина якої, де і розташована територія парку, виділяється в Донецько-Оскольську підобласть, що займає переважно межиріччя Сіверського Дінця і Осколу[2].
Території ПЗФ у складі РЛП ред.
Нерідко, оголошенню національного парку або заповідника передує створення одного або кількох об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. В результаті, великий РЛП фактично поглинає раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зазвичай зберігають.
До складу території регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле» входять такі об'єкти ПЗФ України:
- Заказник місцевого значення «Печенізький», ландшафтний.
Природоохоронні зобов'язання ред.
За охорону парку відповідають[1]:
- Еко-агрофірма «Фауна» — 349, га.
- ТОВ Агрофірма «Мартова» — 1232,9 га.
- СТОВ «Артемівка» — 1508,4 га.
- ПСП «Лаванда» — 499,5 га.
- Чугуєво-Бабчанський ДЛГ — 110,0 га.
- Фермерські господарства — 718,88 га.
- Водогосподарське підприємство «Харківкомунпромвід» — 150,0 га.
- Інші землекористувачі — 11,0 га.
- Артемівська сільрада — 99,2 га.
- Мартівська сільрада — 317,9 га.
Біосфера ред.
Рослинний світ ред.
На території парку представлені степові, лугові, болотні і деревно-чагарникові комплекси фауни з низкою рідкісних видів[1].
Тваринний світ ред.
Серед наземних хребетних у парку «Печенізькому полі» трапляються[1]:
- 6 видів, занесених до Європейської Червоної книги: деркач, орлан-білохвіст, сліпак звичайний, перегузня звичайна, річкова видра, вовк.
- 18 — до Червоної книги України: степовий тхір, горностай, борсук європейський, річкова видра, тушкан великий, мишівка південна, сірий журавель, ходулочник, стрепет, великий підорлик, орел-карлик, польовий лунь, орлан-білохвіст, огар, рожевий шпак, сірий сорокопуд, степова гадюка, мідянка звичайна.
- 14 — до переліку регіонально рідкісних тварин Харківської області: байбак, бугай, бугайчик, велика біла чапля, руда чапля, білий лелека, сіра куріпка, чорний шуліка, лунь лучний, боривітер степовий, сова болотяна, рибалочка, сиворакша, європейська болотна черепаха.
Центр з розведення рідкісних і зникомих видів птахів ред.
На території «Печенізького Поля» створено Центр з розведення рідкісних і зникомих видів птахів, занесених до Європейської Червоної книги і Червоної книги України, серед яких: дрохва, огар, казарка червоновола , журавель степовий і т. д.[1] На базі Центру здійснюється міжрегіональна науково-практична програма «Збереження степу та відновлення східноєвропейської популяції дрохви»[1].
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Печенізьке поле (ландшафтний парк) |
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж и к л Печенізьке поле. ПЗФ Харківської області. Архів оригіналу за 26 лютого 2016. Процитовано 12 вересня 2013.
- ↑ а б в г д е ж и к л В.А. Токарський, Т.А. Атемасова, Л.М. Горєлова. Загальні положення про Регіональний ландшафтний парк "Великобурлуцький степ" //ОХОРОНА РІДКІСНИХ ТА ЗНИКАЮЧИХ Видів ТВАРИН ТА РОСЛИН НА ЗАПОВІДНИХ ТЕРИТОРІЯХ У ХАРКІВСЬКІЙ області І (PDF). МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. В.Н. Каразіна. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 11 вересня 2013.
- ↑ Харківська область. Природно-Заповідний фонд України. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 12 вересня 2013.