Відкрити головне меню

Людмила Стефанівна Петрушевська
Петрушевська Людмила Стефанівна.jpg
Народилася 26 травня 1938(1938-05-26) (81 рік)
Москва
Громадянство Росія
Діяльність письменник
Alma mater факультет журналістики МДУ[d]
Мова творів російська[1]
Роки активності 1972 — тепер. час
Жанр поезія, проза, п'єси
Нагороди

CMNS: Людмила Стефанівна Петрушевська на Вікісховищі

Людмила Стефанівна  Петрушевська 26 травня 1938, Москва) — російська письменниця, поетеса, драматург.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народилась 26 травня 1938 року в Москві у сім'ї службовця. Онука лінгвіста М. Ф. Яковлєва, який створив писемність для деяких народів  СРСР. Під час війни жила у родичів, а також в  дитячому будинку під Уфою[2].

Після війни повернулась до Москви, закінчила факультет журналістики МДУ. Працювала кореспондентом московських газет, співробітницею видавництв, з 1972 року — редактором у Центральній студії телебачення.

Петрушевська рано почала складати вірші, писати сценарії для студентських вечорів, тоді вона навіть не задумувалась про письменницьку діяльність.

У 1972 році у часописі Аврора опубліковано перший твір автора — оповідання «Крізь поля». З цього часу проза Петрушевської не друкувалась більше десяти років. Видавати її твори почали тільки у часи «перебудови».

Перші п'єси були помічені самодіяльними театрами: п'єса «Уроки музики» (1973) була поставлена у 1979 році  Р. Віктюком у театрі-студії БК «Москворечье», а також В. Голіковим у театрі-студії ЛГУ й майже відразу заборонена (надрукована лише у 1983 році).

У Львові театром «Гаудеамус» була поставлена п'єса «Чинзано». Професійні театри почали ставити п'єси Петрушевської у 1980-і роки: одноактна п'єса «Любов» в Театрі на Таганці, «Квартира Коломбіни» в «Современник», «Московський хор» в МХАТі. Довгий час письменниця змушена була працювати «в стіл» — редакції не могли публікувати оповідання й п'єси про «тіньові сторони життя»  Не припиняючи роботи, створюючи п'єси-жарти («Анданте», «Квартира Коломбіни»), п'єси-діалоги («Стакан води», «Ізольований бокс»), п'єсу-монолог («Пісні XX століття», що дав назву збірці ії драматургічних творів).

Проза Петрушевської продовжує драматургію письменниці в тематичному плані й у використанні художніх прийомів. Ії твори — це своєрідна енциклопедія жіночого життя від юності до старості.

ТворчістьРедагувати

  • «Пригоди Віри»,
  • «Історія Клариси»,
  • «Донька Ксени»,
  • «Країна»,
  • «Кто дасть відповідь?»,
  • «Містика»,
  • «Гігієна»
  • та багато інших.

У 1990 році був написаний цикл «Пісні східних славян», у 1992 — роман «Час ніч». Пише казки як дорослим, так і дятям:

  • «Жив-був будильник»,
  • «Ну, мама, ну!» — «Казки, розказані дітям» (1993);
  • «Маленька чарівниця»,
  • «Ляльковий роман» (1996).

Людмила Петрушевська живе та працює в Москві.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Людмила Петрушевская — Энциклопедия отечественного кино[недоступне посилання з квітень 2019]