Петро Акерович (?—?) — руський архієпископ. Згадується в джерелах як учасник Першого Ліонського собору (1245). Розповів присутнім клірикам про монгольську навалу на Русь[1].

Петро Акерович
Народився 13 століття
Помер 13 століття
Діяльність священник
Посада єпископ і митрополит
Конфесія православ'я

Точне походження і приналежність невідомі. Дослідники Степан Томашівський та Володимир Пашуто ототожнювали його із ігуменом Спаса на Берестові, згадуваним Лаврентіївським літописом, ставлеником чернігівського князя Михаїла Всеволодича[1]. Олексій Толочко вважав його ієрархом-ставлеником володимирського князя Ярослава Всеволодича[1], а Ігор Паславський — єпископом Галича, якого князь Данило Галицький вислав до Ліона[2].

Біографія ред.

З 1230 року — ігумен Київського монастиря Спаса на Берестові, співучасник єпископських хіротоній у Соборі Святої Софії, вірогідний автор Київського літописного зведення 1238 p.[3]

1240 року — висвячений на єпископа. Після зруйнування Києва ханом Батиєм та зникненням митрополита Київського Йосифа, Київська Митрополія залишилась без духовної опіки.

У 1240–1245 роках йшла боротьба за Київ між князями Данилом Романовичем та Михайлом Чернігівським. Петро Акерович був обраний Київським митрополитом замість Йосифа з санкції князя Михайла після його повернення до Києва. Був митрополитом Київським у 1242–1246 роках[4]. За тих тяжких умов він не отримав затвердження у патріарха, тим більше, що в той час Константинополь був захоплений хрестоносцями, й там перебував Латинський Константинопольський патріарх. В той же час Данило Галицький висунув свого кандидата на митрополита Київського — Холмського єпископа Кирила.

Влітку 1245 року Петро Акерович, як «Архієпископ Руський», узяв участь у Першому Ліонському соборі. На соборі він розповів його учасникам, зокрема Папі Римському Інокентію IV про погром Русі татарами і застеріг західно-європейське суспільство перед грізною небезпекою з боку татар. Метою його візиту був пошук допомоги для порятунку від татарської навали Галицької, Волинської та Київської земель.[5] Після його повідомлення Папа вислав на Русь та в Орду свого легата Джованні Да Плано Карпіні.

Згодом князя Михайла вбили за наказом хана Батия, а митрополита Петра було вигнано з Києва. Русь знаходилася під владою монголів, які віддали Київ князю Ярославові Всеволодовичу.

Подальша доля невідома.

Примітки ред.

  1. а б в Вілкул Т.Л. 2011:188.
  2. Паславський 2013:75-87.
  3. Михаїл, князь Чернігівський. Архів оригіналу за 3 січня 2009. Процитовано 29 квітня 2009.
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 лютого 2009. Процитовано 29 квітня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. Карташев А. В. / Очерки по Истории Русской Церкви / Том I. Архів оригіналу за 22 травня 2015. Процитовано 29 квітня 2009.

Джерела ред.

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Петро Акерович