Петросаняк Галина Іванівна

Галина Іванівна Петросаня́к (1969, Черемошна, Верховинський район, Івано-Франківська область) — українська поетка, перекладачка, літературознавиця.

Галина Петросаняк
Народилася	1969(1969) Верховинський район, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українка
Діяльність	поетеса, перекладачка, літературознавиця
Сфера роботи	творче та професійне письмоd, поезія, переклад, переклади з чеськоїd і переклади з німецькоїd
Alma mater	Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Мова творів	українська
Роки активності	з 1991
Жанр	поезія
Magnum opus	«Екзофонія» (2019)
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Вивчала російську та німецьку філологію.

З 1991 року — авторка текстів івано-франківських музичних формацій «Старий Станиславів» та «Rara avis».

Авторка збірок поезій «Парк на схилі» (1996), «Світло окраїн» (2000), «Спокуса говорити» (2008), «Політ на повітряній кулі» (2015), «Екзофонія» (2019). Вірш з першої збірки удостоєний Премії Бу-Ба-Бу «За найкращий вірш року».

Вела літературну студію при обласній організації Національної Спілки письменників України.

Перекладає з німецької мови. Серед перекладів — європейський бестселер Петера Зілагі «Остання „Вікножирафа“», виданий видавництвом «Класика» у серії «Колекція Перфецького», автобіографічний роман Александра Ґранаха «Ось іде людина» (2012), автобіографія Соми Морґенштерна «В інші часи. Юні літа у Східній Галичині» (2019), оповідання Ганса Коха (2016) та ін.

У 2001 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Поетика художньої прози Йозефа Рота». Була стипендіаткою австрійського уряду.

У 2007 році стала лавреатом премії Губерта Бурди, що присвоюється у Німеччині східноєвропейським лірикам.

Вірші перекладалися французькою, німецькою, польською, англійською, російською та білоруською мовами.

Авторка книжки оповідань «Не заважай мені рятувати світ» (2019) та низки есеїв.

До 2016 року проживала в Івано-Франківську. Зараз живе у Швейцарії.

Твори

• «Парк на схилі» (1996),
• «Світло окраїн» (2000),
• «Спокуса говорити» (2008).

• Музичний диск «Сестро» (2011) разом з Олександром Фразе-Фразенком.
• «Політ на повітряній кулі» (2015)
• «Екзофонія» (2019)
• «Не заважай мені рятувати світ» (2019)

Література

• Галина Петросаняк. «Все найважливіше надзвичайно просте…», Критика, Рік XI, Число 12 (122), 2007.
• Микицей М. «Спокуса говорити» та насолода прочитання: [про кн. Г. Петросаняк «Спокуса говорити» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2008)] / М. Микицей // Сучасність. — 2009. — № 1—2. — С. 295—296.
• Хопта С. Естетика незбагненності або Міфологенами невидимих ліній: [про вірші із кн. Г. Петросаняк «Спокуса говорити»] / С. Хопта // Станіславська газета. — 2008. — 12 черв. (№ 23). — С. 6.
• Карп'юк В. «Спокуса говорити» про Галину Петросаняк: [про кн. «Спокуса говорити»] / В. Карп'юк // Західний кур'єр. — 2008. — 5 черв. (№ 21). — С. 15.

Посилання

• Галина Петросаняк на сайті Потяг 76
• Галина Петросаняк, інтерв'ю, розмовляв Юрко Іздрик
• Галина Петросаняк: «Я не є дуже публічною людиною»
• Галина Петросаняк: Вірші на сайті часопису Ї
• Галина Петросаняк: Вірші в Антології Станіслав II
• Галина Петросаняк на сайті Живі голоси: Вірші (читає авторка)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Рецензія на книжку Спокуса говорити
• Галина Петросаняк: Вірші на сайті Зпросоння
• https://www.google.com/search?client=firefox-b-d&q=збруч+галина+петросаняк