Петров Олексій Леонідович (військовик)
Петров Олексій Леонідович (нар. 3 січня 1979 — пом. 23 серпня 2014, с. Лисиче Амвросіївського району Донецької області) — український військовослужбовець 19-го Миколаївського полку охорони громадського порядку Південного ОТО Національної гвардії України, майор (підполковник посмертно).
| Петров Олексій Леонідович | ||
|---|---|---|
 Підполковник | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
3 січня 1979 Трифонівка | |
| Смерть |
23 серпня 2014 (35 років) біля с. Лисиче Амвросіївського району Донецької області (пропав безвісти) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Alma Mater | Національна академія Національної гвардії України | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Рід військ | Національна гвардія України | |
| Формування |
 | |
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Пропав безвісти (орієнтовно) 23 серпня 2014 року біля с. Лисиче Амвросіївського району Донецької області.
Життєпис ред.
Олексій Петров народився 1979 року в селі Трифонівка (Великоолександрівський район, Херсонська область). 1996 року здобув атестат про повну середню освіту, вступив до харківського Військового інституту Національної гвардії України. Завершив навчання 2001 року; для подальшого проходження військової служби новоспеченого був направлений в частину ВВ МВС у Миколаєві. В званні старшого лейтенанта був призначений начальником служби артилерійського озброєння херсонської частини внутрішніх військ.
Під час російсько-української війни служив у званні майора начальником служби озброєння 19-го Миколаївського полку охорони громадського порядку Південного ОТО Національної гвардії України (в/ч 3039 (Миколаїв)
Обставини загибелі ред.
Зник безвісти в бою 23 серпня 2014 року на блокпосту біля с. Лисиче Амвросіївського району на Донеччині. За іншими даними зник безвісти в районі м. Амвросіївка[1].
В списках полонених Олексій Петров не значився. За інформацією місцевих мешканців нібито чеченці, котрі повернулися підібрати загиблих, закопували два тіла[2]. Відтак, 8 жовтня 2014 року його тіло було знайдене пошуковцями в одній із могил і доправлене до моргу в м. Запоріжжя. Ідентифікований за тестами ДНК. 2018 року його смерть підтверджено за молекулярно-генетичною експертизою.
Похований Олексій Петров у місті Запоріжжя на Кушугумському кладовищі.
Без Олексія лишились батьки, дружина та донька.
Нагороди ред.
- орден «За мужність» III ступеня (посмертно, 31 січня 2019)[3].
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 7, місце 2
- Вшановується 23 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[4]
Примітки ред.
- ↑ Трое нацгвардейцев из Николаева находятся в плену у российско-террористических войск, 23.09.2014(рос.)
Помогите найти Петров Алексей Леонидович майор ВСУ 3039(рос.) - ↑ Колона йде в пекло (бій під Лисиче, 23 серпня 2014 г.)
- ↑ Указ Президента України від 31 січня 2019 року № 26/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ У Залі пам'яті на території Міноборони відбувся ранковий церемоніал вшанування загиблих Українських героїв
Джерела ред.
- Петров Олексій Леонідович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |