Петров Олександр Іванович

Олександр Іванович Петров (16 лютого 1838 — 15 серпня 1915) — російський державний діяч, мінський і харківський губернатор, сенатор, дійсний таємний радник.

Олександр Іванович Петров

рос. дореф. Александр Иванович Петров
Олександр Іванович Петров
Олександр Іванович Петров
Олександр Іванович Петров
Петров — дворянський рід
Прапор
Прапор
Седлецький віце-губернатор
2 серпня 1874 — 11 квітня 1878
Попередник: Андрій Іванович Друкарт
Наступник: Миколай Федорович Іваненко[ru]
Прапор
Прапор
21-й Мінский губернатор
30 серпня 1879 — 30 січня 1886
Попередник: Валерій Іванович Чариков
Наступник: Миколай Миколаєвич Трубецький
Прапор
Прапор
Харківський губернатор
30 січня 1886 — 24 березня 1895
Попередник: барон Олександр Олександрович Ікскуль
Наступник: Герман Августович Тобізен
Прапор
Прапор
Сенатор
1897 — 15 серпня 1915
 
Народження: 16 лютого 1838(1838-02-16)
Санкт-Петербург
Смерть: 15 серпня 1915(1915-08-15) (77 років)
Санкт-Петербург
Поховання: Олександро-Невська лавра
Освіта: Полоцький кадетський корпус
Рід: Петров
Нагороди:
Орден Святого Олександра Невського Орден Святого Володимира орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святої Анни III ступеня з мечами і бантом орден Святої Анни III ступеня Орден «За громадянські заслуги» орден князя Данила I орден Святого Станіслава Medal For the suppression of the Polish rebellion Medal For works on peasants organizing in Poland медаль «У пам'ять царювання імператора Олександра III»

Біографія ред.

Походить з дворян Саратовської губернії.

Закінчив курси у Полоцькому кадетському корпусі та Офіцерській стрілецькій школі (06.06.1857).

У 1859 році закінчив школу по першому розряду. Служив у лейб-гвардійському стрілецькому Імператорської фамілії батальйоні.

У 1863 році переведений до лейб-гвардійської стрілецької батареї Імператорської фамілії. Брав участь у справах проти польських заколотників і за відзнаку біля села Монтвидове 12 червня нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня з мечами і бантом.

У 1865 році відряджений з Найвищого дозволу для занять при установчому комітеті до Королівства Польського, де був комісаром Келецької комісії по селянським справам.

У 1866 році зарахований до статс-секретарів Царства Польського.

У 1868 році призначений комісаром Скерневицького повіту Варшавської губернії.

Займає посаду Седлецького віце-губернатора (02.08.1874 — 14.04.1878); далі: Мінський губернатор (30.08.1879 — 30.01.1886); Харківський губернатор (30.01.1886& — 24.03.1895). Помічник Варшавського генерал-губернатора з цивільної частини (24.03.1895 — 12.02.1897).

У 1897 році Всемилостивіше повелено бути присутнім у Правлячому Сенаті.

З 1894 року гофмейстер Двору Його Імператорськї Величності. Почесний громадянин Мінська. Почесний громадянин Харкова.

Був головою комітету по спорудженню Храму Христа Спасителя в Бірках, зведеного у 1894 році на місці трущеня імператорського поїзда у 1888 році.

Дійсний статський радник (01.04.1879), таємний радник (30.08.1887), гофмейстер (1894), дійсний таємний радник (06.06.1907).


Попередник: Голова
Харківської губернії
1886 — 1895
Наступник:
Ікскуль Олександр Олександрович
(1884 — 1886)
Герман Августович Тобізен
(1895 — 1902)

Родина ред.

  • Дружина — Олександра Михайлівна Петрова, голова Харківського товариство взаємної допомоги вчительок та виховательок з 1890 років

Нагороди ред.

Джерела ред.