Олег Борисович Петро́в (18 листопада 1914, Харків — 2 липня 1994, Дніпро) — український радянський архітектор, професор з 1981 року.

Олег Борисович Петров
Народження18 листопада 1914(1914-11-18)
Смерть2 липня 1994(1994-07-02) (79 років)
Національністьросіянин
КраїнаСРСР СРСР
Україна Україна
НавчанняДніпропетровський інженерно-будівельний інститут
Діяльністьархітектор
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»

Біографія

ред.

Народився 18 листопада 1914 року в Харкові. Росіянин[1]. 1924 року його родина переїхала до Катеринослава. 1937 року з відзнакою закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут (його викладачами були архітектори Г. Л. Швецько-Вінецький і Б. С. Кащенко). Після навчання проєктував житлові та промислові споруди в Дніпропетровську та Кривому Розі. 3 липня 1941 року призваний до лав Червоної армії[1]. Брав участь у Другій світовій війні. Служив сапером[2].

1946 року повернувся до Дніпропетровська, зайнявся відбудовою міста. З 1953 року викладав у Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті. З 1967 по 1979 рік асистент, доцент, завідувач кафедрою архітектурного проєктування, професор з 1981 року. У 1970 році заснував архітектурний факультет[2].

Помер 2 липня 1994 року. Похований на першій ділянці алеї почесних поховань Сурсько-Литовського кладовища[2].

Споруди

ред.

Однією з перших його повоєнних робіт була архітектурна частина проєкту відновлення Мерефо-Херсонського залізничного мосту (1946; реалізовано у 1951 році).

На початку 1950-х років створив ансамбль площі наприкінці вулиці Робочої перед Південним машинобудівним заводом. Площу облямовують два житлових п'ятиповерхових будинки, увінчаних характерними баштами. Архітектурного завершення ансамбль площі набув у 1958 році, коли за проєктом архітектора, виконаним у 19521953 роках, в її центрі була збудована адміністративна будівля машинобудівного заводу. Чотириповерховий корпус став домінантою забудови вулиці Робочої. Це була остання значна споруда в стилі «сталінський ампір» у Дніпропетровську.

У 19511954 роки спроєктував центральну площу Леніна в Дніпродзержинську.

У 19561963 роках став співавтором головної площі Дніпропетровська — площі Леніна. Площу створювали заново на місці зруйнованих під час війни декількох кварталів проспекту Карла Маркса. Архітектор спроєктував дві бічні будівлі площі, де розмістилися згодом проєктні інститути. П'яти-семиповерхові споруди вдало вписалися в ансамбль. За проєктом наріжні частини корпусів мали бути на два поверхи вище і мати набагато більш виразне декоративне завершення. Але наприкінці 1950-х років на державному рівні було оголошено боротьбу із стилем «сталінський ампір». Через це дві будівлі залишилися недобудованими. Центральна будівля площі (Придніпровський раднаргосп, згодом — Міністерство чорної металургії Української РСР) різко контрастує з бічними будівлями. Будинок Міністерства проєктували інші архітектори, і в результаті боротьби з «архітектурними надмірностями» помпезний обрис головної будівлі, на відміну від будівель Петрова, було гранично спрощено.

Один із головних архітектурних об'єктів архітектора — житловий будинок на 123 квартири по проспекту Карла Маркса, 55 (проєкт 1953 року, реалізовано у 19541955 роках). Будинок займає цілий квартал між вулицями Артема і Карла Лібкнехта. Цю будівлю зводили для робітників і дирекції заводу Карла Лібкнехта, що суттєво відбилося в архітектурному оформленні. Над першим поверхом підносяться чотири статуї робітника-металурга з кайлом і жінки з «рогом достатку», яка тримає дитя (по дві відповідно). П'ятиповерхова будівля довжиною 140 метрів з різко підвищеною центральною частиною нагадує своєю архітектурою палац. За радянських часів тут розташовувалися два центральні магазини міста — Будинок науково-технічної книги та Центральний гастроном, а сам будинок вважався одним з найфешенебельніших житлових комплексів.

У 1954 році виконав проєкт меморіального комплексу в Севастопольському парку, утвореному на місці колишнього Севастопольського кладовища (споруджений у 19551956 роках). Монумент присвячений пам'яті похованих захисників Севастополя часів Кримської війни 1854—1855 років. Центральним елементом комплексу став курган зі спорудженим на ньому монументом у формі піраміди.

 
вул. Гоголя, 29
 
Літній театр
 
меморіал біля Військового

Протягом 1950-х років за проєктами архітектора також збудовано:

У 19601970-х роках створив комплекс проєктів для своєї Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту. За ними побудовані:

У 1978 році за проєктом архітектора побудований літній театр «Будівельник» на 1100 місць у парку Чкалова (нині — Глоби). Він замінив собою театр менших розмірів на маленькому острові, який існував ще з 1952 року.

Однією з останніх робіт архітектора став проєкт меморіалу біля села Військового Солонянського району на честь воїнів-героїв, учасників форсування Дніпра у 1943 році (побудований у 1985 році).

Відзнаки

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в Память народа(рос.)
  2. а б в Міський сайт Дніпра

Література

ред.