Петар Нейко (болг. Петър Нейков; нар. 1879, Бреїла — пом. 1968, Софія — болгарський дипломат і публіцист.

Петар Нейков
болг. Петър Нейков
Народився 1879(1879)
Бреїла
Помер 1968(1968)
Софія
Поховання Центральний цвинтар Софіїd
Діяльність дипломат, публіцист
Alma mater Женевський університет

БіографіяРедагувати

Народився у Браїлі, Валахія. Його батько родом з Копривштиці і його мати з Свіштова. Його бабуся по материній лінії була грекиня з Принцевих островів в Мармуровому морі недалеко від Стамбула. Вчився в Браїлі, Свіштові та Софії. Між 1899 і 1903 вивчав право у Женеві. Одружився на швейцарці, дочці багатого власника пивоварного заводу в Женеві.

Після закінчення університету він приєднався до Міністерства закордонних та релігійних справ Болгарії. Співпрацював з гумористичною газетою «Болгарія» під псевдоніми «Дипломатус Магнус» і «Магнус». Через символічний протест проти короля Фердинанда I в 1905 був звільнений з міністерства.

З 1906 почав викладати у вищій школі та займався журналістикою. Підтримував дружні відносини з такими людьми, як Александр Малинов, Елин Пелин, Александар Божинов, Александар Балабанов, Іван Вазов.

У 1905 зустрів Лору Каравелову, зустрічається з нею з перервами до 1910 і через неї розлучився зі своєю першою дружиною.

БібліографіяРедагувати

  • Петър Нейков, «Техните образи. Спомени», Издателство «Български писател», София, 1956.
  • Петър Нейков, «Завчера и вчера. Скици от миналото», Издателство «Български писател», София, 1959; преиздадена през 1981 г.
  • Петър Нейков, «Спомени за Кирил Христов». В: «Кирил Христов, Димитър Бояджиев, Теодор Траянов в спомените на съвременниците си», Издателство «Български писател», София, 1969.
  • Петър Нейков, «Спомени», Издателство на Отечествения фронт, София, 1990.

ДжерелаРедагувати