Першин В'ячеслав Володимирович

В'ячеслав Володимирович Першин (нар. 18 жовтня 1940, Кизил-Арват, Туркменська РСР — пом. 27 серпня 2008, Черкаси, Україна) — радянський футболіст, згодом — радянський та український тренер, виступав на позиції захисника. Майстер спорту СРСР (1966), Заслужений тренер УРСР (1989).

Ф
В'ячеслав Першин
В'ячеслав Першин
В'ячеслав Першин
Особисті дані
Повне ім'я В'ячеслав Володимирович Першин
Народження 18 жовтня 1940(1940-10-18)
  Сердар, Туркменська РСР, СРСР[1]
Смерть 27 серпня 2008(2008-08-27) (67 років)
  Черкаси, Україна
Зріст 180 см
Вага 77 кг
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція захисник
Юнацькі клуби
СРСР секція СЮП (Москва)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1962 СРСР «Авангард» (Т) 4 (0)
1962 СРСР СКА (Львів) 7 (0)
1963—1967 СРСР «Трудові резерви»/«Зоря» (Л) 146 (1)
1967 СРСР «Даугава-РЕЗ» (Р) 1 (0)
1968 СРСР «Шахтар» (Д) 17 (0)
1968—1969 СРСР «Сільбуд»/Будівельник (П) 37 (1)
1970 СРСР «Десна» 27 (1)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1980—1983
1984
1985
1987—1989
1996
1998
2002
2003
2004
2005
2007—2008
СРСР «Торпедо» (Л)
СРСР «Океан» (Керч)
СРСР «Поділля» (Хм)
Україна «Нива-Нафтовик» (К)
Україна «Торпедо» (З)
Україна «Черкаси»
Україна «Черкаси»
Росія «Волга» (Т)
Україна «Колос» (Ч)
Україна «Златокрай» (З)
Україна «Ходак»
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця ред.

Вихованець московського футболу, В'ячеслав починав грати в юнацькій команді стадіону «Юних піонерів». На початку 1960-х років переїхав в Україну, де дебютував за який виступав у класі «Б» «Авангард» з Тернополя, а пізніше «проходив службу» в армійській команді Львова.

У 1963 році В'ячеслава запрошують в луганську команду «Трудові резерви», яку тренував Герман Зонін.

Фланговий захисник досить швидко завоював місце в стартовому складі команди, незабаром отримала нову назву — «Зоря». Фізично міцний, впевнений в собі, жорсткий в єдиноборствах, Першин став стрижневим гравцем луганського клубу 1960-х років. У грі відрізнявся точним вибором позиції, сміливістю й самовіддачею. У сезоні 1966 року народження, луганчани, фінішувавши першими в своїй підгрупі й вигравши перехідний турнір, завоювали путівку до першої групи класу «А». У наступному сезоні В'ячеслав дебютував за луганський клуб у вищому дивізіоні радянського футболу, але через розбіжності з тренерами покинув команду, виїхавши в ризьку «Даугаву». Втім, у латвійському клубі надовго не затримався й незабаром повернувся в Україну.

Першу частину сезону 1968 року відіграв у донецькому «Шахтарі», після чого перейшов у полтавський «Сільбуд», який тренував Олександр Алпатов, який добре знав Першина ще з часів роботи тренером у луганській «Зорі». Досвідчений захисник легко вписався в ігровий стиль полтавської команди, яка за підсумками того сезону зайняла 5 місце. Відігравши в Полтаві ще один сезон, перебрався в чернігівську «Десну», яка стала останньою командою в ігровій кар'єрі футболіста.

Кар'єра тренера ред.

Залишивши активну ігрову кар'єру, В'ячеслав Володимирович працював тренером у луганському спортінтернаті. У 1974 році був начальником команди в івано-франківському «Спартаку», після чого знову повернувся до роботи дитячого тренера в спортінтернат. Серед його вихованців були такі відомі футболісти, як Олександр Бережний, Сергій Журавльов. У 1977 році Першин переходить на тренерську роботу в ворошиловградську «Зорю», помічником очолював команду Йожефа Сабо, а по закінченню сезону, разом з ним перебирається до Києва, де працював з армійською командою столиці України.

У 1979 році входив у тренерський штаб луцького «Торпедо», а ще через рік був призначений старшим тренером волинської команди. Втім, перший досвід самостійної роботи на чолі футбольного колективу був не дуже вдалим, команда провела сезон не рівно, в результаті посівши 20 місце в турнірній таблиці. У 1984 році очолював керченський «Океан», а наступного сезону, протягом першого кола, був наставником хмельницького «Поділля».

У 1987 році, В'ячеслав Володимирович очолив черкаський «Дніпро», який втратив на той час статус команди майстрів. Здобувши перемогу в чемпіонаті УРСР серед команд колективів фізкультури, підопічні Першина повернули Черкасам прописку в другій лізі. Черкаський колектив тренував до травня 1989 року, після чого віддавши кермо влади командою Рудольфу Козенкова, кілька років працював в аматорському футболі. Уже в незалежній чемпіонаті України, нетривалий час входив в тренерський штаб команди «Нафтовик» (Охтирка), пізніше тренував аматорський колектив «Нива-Нафтовик» з Корсунь-Шевченківського. Навесні 1998 року очолив запорізьке «Торпедо», але провівши на чолі команди чотири поєдинки, залишив свій пост, повернувшись до Черкас де прийняв місцевий клуб, який тренував до кінця першого кола. У березні-квітні 2002 року, після чергової зміни тренера, В'ячеслав Володимирович знову був біля керма команди з Черкас. З літа 2002 року Першин працював помічником Вадима Добіжі в тверській «Волзі», яка втратила на той час професіональний статус[2]. У 2003 році досвідченого наставника призначають головним тренером колективу з Твері. В'ячеслав Володимирович запрошує своїм помічником Олександра Кирилюка[3]. Тренерам вдається створити боєздатний колектив. Здобувши перемогу в регіональній першості «Золоте кільце», клуб знову повертається до другої ліги чемпіонату Росії. Повернувшись в Україну, Першин працював з аматорськими колективами «Колос» (Чорнобай) і «Златокрай» (Золотоноша). У 2006 році знову був у тренерському штабі черкаського «Дніпра». Останньою командою, з якою працював наставник, бал аматорський клуб [[«Ходак»|«Ходак»]]. Помер В'ячеслав Володимирович Першин 27 серпня 2008 року. На згадку про заслуженого тренера, в Черкаській області, проводиться традиційний футбольний турнір[4].

Досягнення ред.

Як гравця ред.

«Зоря» (Луганськ)

Як тренера ред.

«Дніпро» (Черкаси)
«Волга» (Твер)

Відзнаки ред.

Примітки ред.

  1. FootballFacts.ru
  2. Євген Яковлєв: «Моя мета — відродити тверську «Волгу» (рос.). karavan.tver.ru. Архів оригіналу за 24 вересня 2013. Процитовано 16 лютого 2018.
  3. Team 2003. Склад «Волги» 2002 (рос.). volgatver.narod.ru. Архів оригіналу за 24 вересня 2013. Процитовано 16 лютого 2018.
  4. Приз пам'яті тренера вручив його син. газета «Черкаський край». 13.04.2012. Архів оригіналу за 24 вересня 2013. Процитовано 16 лютого 2018.

Література ред.

  • Олексій Бабешко, Андрій Бабешко. «Шахтарю» - 70 років. Хто є хто. Футболісти «Шахтаря» 1936-2005. — Донецьк : Новый мир, 2005. — С. 95. — 5 000 прим. — ISBN 978-966-107-17-1.

Посилання ред.