Вікіпедія

Перший пам'ятник на згадку про битву 1709 року (Полтава)

Перший пам'ятник на згадку про битву 1709 року — монумент, що був зведений у Полтаві 1778 року коштом бургомістра полтавського магістрату Павла Яковича Руденка в пам'ять звільнення його батька із шведського полону під час Північної війни.

Спаська церква раніше 1830 року. Праворуч — пам'ятник. Малюнок із книги Василя Бучневича[1]

Пам'ятник знаходився на площі, що прилягала до Спаської церкви. У 1773—1775 роках поруч, на місці старої дерев'яної, була споруджена нова Воскресенська церква, мурована тепла. Зводилася вона за ініціативи та коштом бунчукового товариша Полтавського полку того ж Павла Руденка.

По катастрофі 1709 року Полтава — як раз в силу своєї провінціальности — дуже скоро не тільки замирюється з російським режимом, а навіть пишається своєю славою, славою міста перемоги Росії і смерти української незалежности, славою, що так досадно в'яжеться з нею в затасканній римі поетів.

Через яких 60—70 років по Полтавському бойовищі, в Полтаві підноситься перший пам'ятник Петрові старанням і коштом запорожця П. Руденка, саме в той час, як Запоріжжя доспівує свою лебедину пісню [2].

Опис пам'ятника та його історія ред.

 
Малюнок пам'ятника із книги Івана Павловського[3]

Пам'ятник являв собою поштукатурений кам'яний (цегляний) стовп з верхівкою пірамідальної форми, пофарбований у зелений колір. На верхівці стовпа було закріплене велике позолочене яблуко. За свідченням очевидця, біля підніжжя стояли чотири гіпсові статуї юнаків у римському одязі у людський зріст[4]. У п'єдестал пам'ятника була вмонтована мідна дошка з зображенням сцени Полтавського бойовища. Фундамент пам'ятника був мурований з гранітного каменю.

Дошка була виготовлена з товстого листа міді, що мав розміри рос. «въ 2 аршина въ квадратѣ», і вставлена у дубову раму, вкриту масляним лаком. На ній грубими штрихами було зображено досить ясний вид Полтави, лагерів російського і шведського, редути та й сам бій.
На дошці був напис:

 

Полтавського бойовища являє вигляд цей метал,
Як в день Сампсонів Карл, уражений Петром упав;
Цим Бог зробив з небес початок російської слави...
Руденко громадянин старанніший Полтави,
Котрого батько в цій самій битві був
І волю через Петра з полону отримав —
На подяку Всевишньому Сіону,
Улаштував кам'яний священний храм Сампсону;
На подяку ж за Петрові справи, прийдешніх в пам'ять днів,
Посеред стін вітчизни поставив образ цей.

Оригінальний текст (рос. дореф.)
Полтавской брани видъ являетъ сей металлъ,

Как в день Сампсоновъ Карлъ, сраженъ Петромъ низпалъ;
Симъ сдѣлалъ Богъ съ небесъ начало росской славы…
Руденко гражданинъ усерднѣйшій Полтавы,
Котораго отецъ в сей самой битвѣ былъ
И вольность чрезъ Петра изъ плѣна получилъ —
Въ благодареніе Всевышнему Сіону,
Устроилъ каменный священный храмъ Сампсону;
Въ хвалу-жъ Петровыхъ дѣлъ, грядущихъ въ память дней,

Средь стѣнъ отечества поставилъ образъ сей.
  

Далі йшов напис: «У літо 69-те від перемоги під Полтавою; від створення світу 7286 року; від Різдва Христового 1778 року. У щасливе й славне царювання Катерини Олексіївни Другої, Імператриці й Самодержиці Всеросійської». За ним: «Напис склав пан Рубан, надвірний радник у С.-Петербурзі. Мальована й гравірована під наглядом Імпер. Акад. Н. грав. Патрикія Балабіна»[5]. Під різними групами картини на дошці були виставлені великі літери, з виносками на боках картини, що вони означають: «Пояснення літер: A. Місто Полтава; B. Хрестовоздвиженський монастир; C. Село Семенівка; D. Государ Петро Великий; E. Російська армія; F. Російський табір; G. Король шведський Карл XII; H. Шведська армія; I. Шведські батареї; K. Бойовище обох армій, червня 27 дня 1709 року, у день превелебного Сампсона Прочанолюбця, котрого образ забражений тут, молящийся Іісусу Христу про дарування з небес перемоги, що й сталося на щастя Росії».[6]
Під всією картиною, у хмарах, зображений був святий угодник Сампсон, що молився Спасителю[7].

На той час пам'ятник був єдиною прикрасою невеликого міста Полтави. Павло Сумароков 1802 року назвав його «єдиним у тутешніх місцях трофеєм». Князь Долгорукий І. М. після подорожі 1810 року писав: «… оскільки місто є славним (по історичних спогадах), остільки ж зле воно виглядає зовні. Баталії можуть уславити місце, надати йому бучної слави в дієписах, та зробити місто красивим, славнозвісним може одна торгівля, а якій же їй бути тут? Єдиною окрасою Полтави є пам'ятник на честь Полтавського бойовища, споруджений Руденком»[8]

Пізніше яблуко на верхівці пам'ятника була замінене короною[9].

Пам'ятник був розібраний 1811 року. За однією версією, це сталося, коли два зображення на дошці були пошкоджені одним божевільним[10]. Але Іван Павловський, посилаючись на архівні відомості, вказував, що пам'ятник був зруйнований з дозволу генерал-губернатора князя Якова Лобанова-Ростовського на прохання Л. Марченка, що згідно заповіту свого батька Івана Марченка мав будувати на тому місці дзвіницю Воскресенської церкви.

Гравюра на мідній дошці деякий час зберігалася у поліційній частині, а після 1812 року її перенесли до Воскресенської церкви[3]. Спочатку вона була прибита до стіни біля правого кліроса, 1885 року — до самого кліроса, а 1898 року — над дверима на вході до храму. 1909 року її перенесли до відкритого Музею Полтавської битви. У 1920 роках — до Полтавського краєзнавчого музею. Після 1950 року дошка експонується у Музеї історії Полтавської битви[11].

Примітки ред.

  1. ↑ Бучневич В. Е. Записки о Полтавѣ и ея памятникахъ. Составил В. Е. Бучневич (Автор книгъ о Кременчугѣ, Ромнахъ и многихъ изследованій о Полтавской губерніи). Изданіе второе, исправленное и дополненное. Съ планомъ Полтавской битвы и достопримѣчательностями г. Полтавы. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1902.— 449 с.
  2. ↑   Рудинський М. Архитектурне обличчя Полтави. — С. 4.
  3. ↑ а б Павловскій И. Ф. Полтава. Историческій очеркъ ея, какъ губернскаго города въ эпоху управленія генералъ-губернаторами. (1802—1856). По архивнымъ даннымъ, съ 80 рис. и планомъ города.— Полтава. Электрическая Типо-Литографія Т-ва быв. «И. А. Дохманъ», 1910.— С. XXII, XXV.
  4. ↑ Як розповідав священик Воскресенської церкви Микола Колосовський. Див.: Павловскій И. Ф. Полтава. Историческій очеркъ ея, какъ губернскаго города въ эпоху управленія генералъ-губернаторами. (1802—1856). По архивнымъ даннымъ, съ 80 рис. и планомъ города.— Полтава. Электрическая Типо-Литографія Т-ва быв. «И. А. Дохманъ», 1910.— С. XXV.
  5. ↑ рос. дореф. «Въ 69-е лѣто отъ побѣды подъ Полтавою; от созданія міра 7286 года; отъ Рождества Христова 1778 года. Въ благополучное и славное царствованіе Екатерины Алексѣевны Вторыя, Императрицы и Самодержицы Всероссійскія». За ним: «Надпись соч. госп. Рубанъ, надворный совѣтник в С.-Петербургѣ. Рисована и гравирована под смотрѣніемъ Импер. Акад. Н. грав. Патрикія Балабина»
  6. ↑ рос. дореф. «Изъясненіе литеръ: A. Городъ Полтава; B. Крестовоздвиженскій монастырь; C. Деревня Семеновка; D. Государь Петръ Великій; E. Россійская армія; F. Россійской лагерь; G. Король шведской Карлъ XII; H. Шведская армія; I. Шведскія батареи; K. Сраженіе обѣихъ армій, іюня 27 дня 1709 году, въ день преподобнаго Сампсона Страннопріимца, коего образъ изображенъ здѣсь, молящійся Іисусу Христу о ниспосланіи съ небесъ побѣды, что и последовало къ щастію Россіи».
  7. ↑ «Картина ця точна копія із сучасної гравюри Дені молодшого з тією лише різницею, що Балабін на верху картини своєї розмістив св. Сампсона Прочанолюбця, що молиться, якого празнують 27 червня, у день полтавської перемоги.»— вказував Іван Павловський у книзі: Полтава. Историческій очеркъ ея, какъ губернскаго города въ эпоху управленія генералъ-губернаторами. (1802—1856). По архивнымъ даннымъ, съ 80 рис. и планомъ города.— Полтава. Электрическая Типо-Литографія Т-ва быв. «И. А. Дохманъ», 1910.— С. XXVI." Згаданий І. Павловським Дені — П'єр-Дені Мартен (1663—1742) (фр. Pierre-Denis Martin dit Martin le Jeune), французький художник.
  8. ↑ Рудинський М. Я. у книзі: Архітектурне обличчя Полтави.— Полтава, 1919.— С. 7. посилається на: Павловскій И. Ф. Полтава. Историческій очеркъ ея, какъ губернскаго города въ эпоху управленія генералъ-губернаторами. (1802—1856). По архивнымъ даннымъ, съ 80 рис. и планомъ города.— Полтава. Электрическая Типо-Литографія Т-ва быв. «И. А. Дохманъ», 1910.— С. XXIII.
  9. ↑ 1804 року, чи раніше. Її згадував у своєму донесенні 1804 року полтавський городничий Михайло Максимович Значко-Яворський
  10. ↑ Бучневич В. Е. Записки о Полтавѣ и ея памятникахъ. Составил В. Е. Бучневич (Автор книгъ о Кременчугѣ, Ромнахъ и многихъ изследованій о Полтавской губерніи). Изданіе второе, исправленное и дополненное. Съ планомъ Полтавской битвы и достопримѣчательностями г. Полтавы. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1902.— С. 158.
  11. ↑ Полтавщина. Енциклопедичний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького.— Київ: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992.— С. 792.

Джерела ред.

  • Бучневич В. Е. Записки о Полтавѣ и ея памятникахъ. Составил В. Е. Бучневич (Автор книгъ о Кременчугѣ, Ромнахъ и многихъ изследованій о Полтавской губерніи). Изданіе второе, исправленное и дополненное. Съ планомъ Полтавской битвы и достопримѣчательностями г. Полтавы. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1902.— С. 158—160.
  • Полтавщина. Енциклопедичний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького.— Київ: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992.— С. 792.
  • Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009.— 760 с.
  • Павловскій И. Ф. Полтава. Историческій очеркъ ея, какъ губернскаго города въ эпоху управленія генералъ-губернаторами. (1802—1856). По архивнымъ даннымъ, съ 80 рис. и планомъ города.— Полтава. Электрическая Типо-Литографія Т-ва быв. «И. А. Дохманъ», 1910.— С. XXV.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Перший_пам%27ятник_на_згадку_про_битву_1709_року_(Полтава)&oldid=35164539