Перша битва за Тиргу-Фрумос

Перша битва за Тиргу-Фрумос (9 квітня — 12 квітня 1944) — бойові дії військ 2-го Українського фронту генерал-полковника І.Конєва під час першої Яссько-Кишинівської операції на Східному фронті Другої світової війни у квітні 1944 року.

Перша битва за Тиргу-Фрумос
Перша Яссько-Кишинівська операція
Німецько-радянська війна
Радянські артилеристи намагаються витягнути гармату з грязюки
Радянські артилеристи намагаються витягнути гармату з грязюки
Радянські артилеристи намагаються витягнути гармату з грязюки
47°13′52″ пн. ш. 27°00′02″ сх. д. / 47.231111111111° пн. ш. 27.000555555556° сх. д. / 47.231111111111; 27.000555555556
Дата: 9 квітня — 12 квітня 1944
Місце: Тиргу-Фрумос, Східна Румунія
Результат: перемога німецько-румунських військ[1][2]
Сторони
СРСР СРСР Третій Рейх Третій Рейх
Румунія Румунське королівство
Командувачі
СРСР Конєв І. С. Третій Рейх О.Велер
Третій Рейх Г. фон Мантойфель
Румунія Й.Раковіце
Військові сили
14 стрілецьких дивізій
1 повітряно-десантна дивізія
танкові частини
2 танкові дивізії
танко-гренадерська дивізія
3 піхотні дивізії
Втрати
СРСР н/д Третій Рейх н/д
Карта боїв за Тиргу-Фрумос у першій битві. Квітень 1944

На початку квітня 1944 віддала наказ про продовження успішного стратегічного наступу у південно-західній Україні та Молдові на територію Румунії з метою виходу на Балканський півострів. 5 квітня війська генерала Конєва підійшли до околиць румунських міст Тиргу-Фрумос та Ботошані й 8 числа здійснили спробу опанувати їх. 4-та румунська армія, що обороняла цю ділянку фронту, була посилена німецькими військами. У ході боїв радянські війська захопили Тиргу-Фрумос, проте, після підходу резерву 8-ї польової армії панцер-гренадерської дивізії «Гросдойчланд» під командування Г.фон Мантойфеля, німці розпочали контрнаступ і незабаром відбили місто. Ввечері 10 квітня, після 48 годин безперервних вуличних боїв, німецькі панцергренадери вибили радянські війська та закріпилися північніше Тиргу-Фрумос. Епізодичні бої між німецько-румунськими та радянськими формуванням тривали ще до 12 квітня, доки фронт остаточно не стабілізувався.

Історія

ред.

Передумови

ред.

5 березня 1944 року командувач 2-го Українського фронту генерал-полковник І.Конєв розпочав Умансько-Ботошанську операцію у південній Україні. В результаті успішного проведення стратегічної операції німецька група армій «Південь» зазнала серйозної поразки, а між 1-ю танковою та 8-ю польовою арміями виявився прорив у оперативній побудові військ[3]. На початку квітня радянські війська вийшли до румунських кордонів[4].

На фоні обстановки, що утворилася, Ставка ВГК віддала 2-му та 3-му Українським фронтам наказ сумісними діями продовжити наступ у західному напрямку та розширити глибину просування Червоної армії, аж до території західної Румунії[5]. У подальшому радянське командування сподівалося прорвати оборону військ країн Осі на південному фланзі німецько-радянського фронту та увірватися на Балканський півострів, тим самим змусити Румунію і Болгарію вийти з війни. Загальним задумом операції передбачалося розгромити послаблені формування німецько-румунських військ у північно-східної частині Королівства Румунія, опанувавши стратегічні міста Ясси та Кишинів, а також Плоєшті та Бухарест[6].

5 квітня війська 2-го Українського фронту генерала І.Конєва з ходу форсували верхню течію Дністра та Прута, захопили Хотин та Дорохой й наблизилися до Тиргу-Фрумос і Ботошані. Оборону на цих рубежах тримали тільки легкоозброєні та кволі формування румунської легкої піхоти[7].

8 квітня 1944 року 27-ма (генерал-лейтенант С.Трофименко) та 40-ва радянські армії (генерал-лейтенант П.Жмаченко) за підтримки 2-ї танкової армії генерал-лейтенанта танкових військ С.Богданова здійснили спробу потужним ударом знести хирляву оборону противника поблизу Тиргу-Фрумос[8]. Одночасно, війська 52-ї армії генерала К.Коротеєва та 6-ї танкової армії генерал-лейтенанта А.Кравченко завдавали допоміжного удару північніше Ясс, намагаючись розтрощити оборонний фронт румунських військ та вийти на оперативний простір[8].

У той час, як радянські війська генерала І.Конєва готувалися до прориву ворожої оборони біля Тиргу-Фрумос, 8-ма польова армія генерала Отто Велера вела запеклі бої в та поблизу села Попрікань, у 14 км північніше за Ясси[9], де два радянських корпуси стинали з німецькою танковою бронегрупою, відволікаючи увагу німецького командування від напрямку головного удару[10].

Найближчим завданням наступу 2-го Українського фронту було вихід на рубіж Тиргу-ФрумосПашканьТиргу-Нямц на відстані 50-100 західніше за Ясси[11]. Три стрілецькі дивізії 51-го стрілецького корпусу просувалися на південь у напрямку Пашкань, ще дві радянські дивізії наступали діяли північніше за Тиргу-Нямц[11]. Східніше сім стрілецьких дивізій 35-го гвардійського та 33-го стрілецьких корпусів 27-ї армії здійснювали спробу прорватися поздовж річки Прут та змісити війська 8-ї румунської піхотної дивізії відступити в напрямку на Хирлеу, у 27 км північніше за Тиргу-Фрумос[12]. Одночасно, 2 дивізії 33-го стрілецького корпус за підтримки двох корпусів 2-ї танкової армії діяли проти 7-ї румунської піхотної дивізії поблизу цього міста[12].

Склад сторін

ред.

СРСР

ред.

Країни Осі

ред.
Німеччина
ред.
Румунія
ред.

Битва

ред.

Зранку 9 квітня війська радянського ударного угруповання перейшли в наступ. В авангарді 27-ї армії генерал-лейтенанта С.Трофименко діяли дві стрілецькі дивізії 35-го гвардійського стрілецького корпусу, що завдавав удару в південному напрямку з району Хирлеу на Тиргу-Фрумос. Радянські війська розгромили румунські підрозділи, що обороняли Тиргу-Фрумос, захопили навколишні населені пункти та продовжили наступ вперед[13]. У бій був введений другий ешелон з одної повітряо-десантної та одної стрілецької дивізій. Незабаром підрозділи 42-ї гвардійської стрілецької дивізії опанували Пашкань, який обороняла румунська 6-та піхотна дивізія.

Тим часом, передові загони 2-ї танкової армії генерала Богданова просувалися східніше від Тиргу-Фрумос, підтримуючи війська 27-ї армії. Німецьке командування 8-ї армії швидко відреагувало на такий перебіг подій й кинуло в бій свій резерв — панцер-гренадерську дивізію «Гросдойчланд» Г.фон Мантойфеля[14]. Окремими тактичними групами панцергренадери ув'язалися в бій за місто Тиргу-Фрумос на південній його околиці та незабаром опанували невеликий плацдарм. Бачачи такий розвиток ситуації, Червона армія перенацілила до району битви ще дві дивізії 35-го гвардійського корпусу, які вступили в бій з німецькою елітною частиною.

Зранку 10 квітня 1944 року, дивізія «Гроссдойчланд», що нараховувала у своєму складі близько 160 танків, серед яких 40 «Пантер» та 40 «Тигрів», потужним ударом контратакувала у західному напрямку з Поду-Ілоаєй на Тиргу-Фрумос, у місті зав'язалися запеклі вуличні бої між німецькими та радянськими підрозділами[15]. З південного напрямку у контрнаступ перейшли румунські 1-ша гвардійська та 7-ма піхотна дивізії, які змусили відступити радянські війська на північ. У напівоточенні в місті опинилися розрізненні угруповання радянських 206-ї стрілецької, 3-ї гвардійської повітрянодесантної та 93-ї гвардійської стрілецької дивізій, які билися по усьому Тиргу-Фрумосу невеликим осередками[16]. Через 48 годин боїв, німецько-румунські війська остаточно захопили місто, формування Червоної армії дрібними групами прорвалися на північ і відійшли. З 12 квітня лінія фронту на північ від Тиргу-Фрумос відносно стабілізувалася[16].

Дивізія «Гроссдойчланд» зміцнила свої оборонні позиції навколо Тиргу-Фрумос, що утворювали широку дугу північніше міста. В резерві у генерал-лейтенанта Г.фон Мантойфеля залишився тільки його танковий полк, який він періодично залучав на знищення осередків опору радянських міст, що опинилися в румунському місті в пастці. На правом фланзі оборони навколо Тиргу-Фрумос свої позиції утримували підрозділи 24-ї танкової дивізії, що оборонялися на рубежі Поду-ІлоаєйЛецкань-10 західніше Ясс.

Радянські формування, що вирвалися з оточеного міста були реорганізовані та перейшли до оборони поздовж рубежу, який утримували німці та румуни.

Примітки

ред.
  1. Glantz, с. 66.
  2. Glantz, с. 100—102.
  3. Crofoot, с. 151.
  4. Glantz, с. 7.
  5. Glantz, с. 18.
  6. Glantz, с. 19.
  7. Glantz, с. 29.
  8. а б Glantz, с. 52.
  9. Glantz, с. 56.
  10. Glantz, с. 59.
  11. а б Glantz, с. 60.
  12. а б Glantz, с. 61.
  13. Glantz, с. 62.
  14. Glantz, с. 63.
  15. Spaeter, с. 312.
  16. а б Glantz, с. 68.

Див. також

ред.

Література

ред.
  • Crofoot, Craig (2004). Armies of the Bear. Takoma Park, Maryland: Tiger Lily Publications. ISBN 978-0-9720296-3-6. OCLC 229362686.
  • Glantz, David M. (2007). Red Storm Over the Balkans: The Failed Soviet Invasion of Romania. University Press of Kansas. ISBN 978-0-7006-1465-3.
  • Axworthy, Mark review of «Red Storm Over the Balkans: The Failed Soviet Invasion of Romania, Spring 1944», by David M. Glantz [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.], Journal of Military History, October 2007, vol. 71 I(4), 1282—1283.