Відкрити головне меню

Переяславська угода 1630 — договір між польським коронним гетьманом Станіславом Конецпольським і українською козацькою старшиною, укладений 29 травня (8 червня) під Переяславом. Угоді передувало селянсько-козацьке повстання під керівництвом Тараса Федоровича (див. Федоровича повстання).

Попри те, що вороже військо 15 (25) травня 1630 року зазнало поразки, частина козацької старшини і заможного козацтва (гетьманом запорізького війська тоді був представник угодовців А. Конашевич-Бут) згодилася піти на компроміс із польсько-шляхетським урядом. За умовами Переяславської угоди залишався в силі Куруківський договір 1625 року, проте реєстр було збільшено з 6 до 8 тисяч вояків. Нереєстрові козаки зобов'язані були розійтися по домівках і повернутися під владу шляхти; їм гарантували амністію. Станіслав Конецпольський вимагав видати Тараса Федоровича, але козаки відмовилися виконати цю вимогу. Під час укладення Угоди гетьманом було обрано Т. М. Орендаренка, якого Конецпольский затвердив на гетьманстві.

Переяславська угода не ослабила суперечностей між селянсько-козацькими масами і шляхтою, які у зв'язку з дальшим посиленням соціального і національного гніту дедалі більше загострювалися. Незабаром боротьба українського народу проти польського панування знову переросла у народні повстання під проводом Павла Павлюка (1637) (див. Павлюка повстання) та Якова Острянина (1638) (див. Острянина повстання).

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати