Переславль-Залєське князівство

Переславль-Залєське князівство, Переяславльське князівство
1175 – 1302
Столиця Переславль-Залєський
Державний устрій Не вказано
Історія
 - Засновано 1175
 - Ліквідовано 1302
Попередник
Наступник
Yarthewise.png Русь
Велике князівство Володимирське Seal of Alexander Nevsky 1236 Avers.svg
Галицько-Дмитровське князівство Blank.png
Тверське князівство Symbol Duchy of Tver.png
Велике князівство Московське Banner of the Most Merciful Savior, 1552.svg

Переславль-Залєське князівство, Переяславське князівство — північно-східне руське князівство, що існувало від 1175 до 1302 року з центром у місті Переславль-Залєський.

ІсторіяРедагувати

1-ше Переяславльське князівство 1175—1176 роківРедагувати

Після перемоги Михайла і Всеволода Юрійовичів над своїми племінниками Мстиславом і Ярополком Ростиславичами 15 червня 1175 року брати поділили свої володіння на дві частини: князівство Владимирське Михайла, і князівство Переяславське Всеволода. Володіння Всеволода займали верхів'я Волги від сучасного Зубцова до Ярославля, головна частина була на правобережжі Волги, на півдні до Оки; до складу князівства входили міста: Твер, Кснятин, Ярославль, Ростов, Москва та інші. Після смерті Михайла в 1176 році Всеволод закнязював у Владимирі.

2-ге Переяславльське князівство 1207—1302Редагувати

В 1207 році він посадив у Переяславі свого сина Ярослава. Переяславльське князівство знову виділилося в уділ після смерті Всеволода, але включало до свого складу Твер і Дмитров.

В 1238 році Ярослав перебував у Києві, проте Переяславль і Твер самостійно вчинили монголам запеклий опір. Переяславль був узятий монгольськими царевичами спільно за 5 днів. Стільки ж пручалася Твер, в якій був убитий один з синів Ярослава, ім'я якого не збереглося. Незабаром Переяславль було відновлено. Після смерті Ярослава Всеволодовича Тверське князівство відокремилося від Переславльського князівства по лінії нащадків його сина Ярослава.

В 1262 році у Великому Владимирському князівстві а також у Переяславлі, відбулося повстання населення проти монголо-татарського ярма. Щоб запобігти каральному походу, великий князь Володимирський Олександр Невський відправився в Золоту Орду, по дорозі звідки помер в 1263 році. Переяславльське князівство було передано його синові Дмитру Олександровичу, який їм правив до 1294 року. В 1274 році Дмитро Олександрович став великим князем Владимирським, залишившись при цьому у Переяславі. Це був час найбільшого розквіту Переяславльського князівства. Ядром його були землі навколо Плєщеєва озера. Князівство межувало з Московським, Дмитровським і Тверським на заході і північному заході, з Ростовським, Юр'їв-Польським і Владимирським князівствами на сході, південному сході і північному сході.

В 1302 році помер останній Переяславль-Залеський князь Іван Дмитрович, котрий не залишив прямих спадкоємців, і князівство за його заповітом перейшло до його дядька, першого московського князя Данила Олександровича. Після затвердження великим князем Владимирським Михайла Ярославовича Тверського Переяславльське князівство повернулося до складу великого князівства Владимирського[1].

У складі Московського князівстваРедагувати

У складі Великого князівства Владимирського Переяславське князівство потрапило у власність Московського князівства в 1333 — 1363 роках. Вперше Переяславль згадується у заповіті Дмитра Донського (1389)[2]. З того часу місто Переяславль керувалося московськими намісниками; іноді видавалося в кормління прийшлим князям (наприклад, Дмитру Ольгердовичу в 1379 — 1380 роках, Свидригайлу Ольгердовичу в 1408 році).

КнязіРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Экземплярский А. В. «Великие и удельные князья северной Руси в татарский период», т.1-2, СПБ 1889-91.
  • Любавский М. К. Образование основной государственной территории великорусской народности, Ленинград, 1929.