Відкрити головне меню

Переще́пинський скарб, Малоперещепинський скарб[1] — найбагатший скарб знайдений у Східній Європі[2]. Комплекс золотих і срібних речей (75 кг; зброя, прикраси, посуд, монети 4—8 ст.ст.), знайдений 1912 біля села Мала Перещепина[1] (Полтавська область, Новосанжарський район). Залишки поминального комплексу, які пов'язують з булгарським ханом Кубратом.

ІсторіяРедагувати

Випадкова знахідкаРедагувати

Знайдений 29 травня (11 червня) 1912 за північно-західною околицею села Мала Перещепина Костянтиноградського повіту Полтавської губернії (нині Новосанжарського району Полтавської області).

12-річний Федір Деркач і 14-річний Карпо Маджар пасли худобу в Карноуховій балці — неподалік Ворскли та її притоки Тагамлика. Несподівано Федір, проходячи піщаною дюною, провалився ногою в широку горловину якоїсь посудини. Удвох з Карпом вони дістали, крім великої срібної позолоченої амфори, ще кілька золотих чаш. Після того, як знахідки побачили в селі, місцевий священик повідомив про це владу в Полтаві. Через два дні в селі з'явилися поліцейський і археолог Іван Зарецький. Але за той час селяни розкопали місце скарбу (глибиною 0,2-1,0 м і 1,5 м в діаметрі) та порозбирали монети, коштовний посуд, персні, браслети, позолочену зброю та кінську упряж.

Згодом поліція вилучила в селян 800 золотих і срібних предметів. Але всього вилучити не вдалося. А за наступні кілька років багато з мешканців села замінили солом'яні стріхи своїх хат на бляшані та черепичні дахи.

Батьки хлопців, що знайшли скарб, отримали від влади великі грошові суми, ще більша надійшла у волосний бюджет. Загальна сума цих виплат склала 136 тис. крб.

Дослідження скарбуРедагувати

Згаданий І. А. Зарецький, який першим із археологів прибув на місце, зібрав у селян дрібні коштовності та склав їхній опис, а згодом опублікував знахідки.

Він також повідомив про знахідку голову Імператорської археологічної комісії графа Олексія Бобринського. За дорученням ІАК в с. Малу Перещепину прибув хранитель петербурзького Ермітажу Микола Макаренко, який здійснив розкопки на місці знахідки, а також зібрав ще деякі речі у місцевого населення.

 
Пам'ятник на могилі хана Кубрата

Невдовзі під конвоєм скарб був відправлений до Ермітажу, де він й досі зберігається в окремій коморі.

Як повідомив у своїй доповіді про скарб на науковій конференції в Лондоні граф Бобринський, предмети, приховані селянами від поліції, а потім продані, скупив на антикварному ринку і передав науковцям відомий київський меценат Богдан Ханенко.

Хоча Малоперещепинську знахідку називають скарбом, імовірно, це заупокійні дарунки. На користь цього свідчать залишки дубових брусів з рештками шовкової тканини, перетканої золотими нитками. Це міг бути дерев'яний саркофаг, обшитий тканиною.

Час заховання скарбу досить точно визначили за знайденими в ньому монетами — VII ст. н. е. Більшість дослідників вважає, що скарб належав вождю степових кочівників. У той час на території сучасної України існували два великі державні об'єднання кочівників: Велика Булгарія та Хозарський каганат. Відповідно, з'явилися дві версії походження скарбу — хозарська та булгарська. У радянській науці панувала хозарська версія.

На початку 1980-х років німецький учений Йоахім Вернер, а потім австрійський науковець Вернер Зайбт та болгарські історики й археологи, детально дослідили скарб і прочитали написи давньогрецькою мовою на перснях-печатках із нього. Базуючись на даних цих досліджень, Йоахім Вернер 1984 року видав монографію, присвячену Перещепинському скарбу. У ній він висунув версію про те, що біля Малої Перещепини знайшли поховання Кубрата — хана, а потім кагана Великої Булгарії, до складу якої в VII ст. н. е. входила й частина території сучасної України.

Склад Перещепинського скарбуРедагувати

Складається з понад 800 золотих і срібних речей, а також зброї. Загальна вага речей із золота сягала 25 кг, а зі срібла — 50 кг. Серед знайденого:

  • золотий ритон
  • золоті прикраси другого ритона, що не зберігся
  • золоте облицювання глека, виробленого з дерева
  • декілька залізних мечів, один з оправою в золоті
  • золота гривна
  • золота сережка
  • 7 каблучок з коштовним камінням
  • золоті монети Візантії 6-7 століття н. е. тощо.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

  • Приймак В.В., Супруненко О.Б. Перещепинський «скарб». — Київ-Полтава: Вид-во «АСМІ», ВЦ «Археологія», 2005. — 24 с.: іл. — (Центр пам’яткознавства НАН України і Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури. Полтавська обл. організація Конгресу українських націоналістів). — Сер. «Скарби України», вип.1.
  • О. М. Приходнюк. Малоперещепинський скарб // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 478. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  • Приходнюк О. М., Степове населення України та східні слов'яни (друга половина І тис. н. е.). — Чернівці, 2001 (укр.)
  • Макаренко Н. Е., Перещепинский клад. «Известия Археологической комиссии», 1912, прибавление к вып. 46. (рос.)
  • Бобринский А. А., Перещепинский клад // Материалы по археологии России, № 34. Петроград, 1914. (рос.)
  • Сокровища хана Кубрата (Перещепинский клад). СПб., 1997.(рос.)

ПосиланняРедагувати