Переходичі
Перехо́дичі — село в Україні, у Старосільській сільській громаді Сарненського району Рівненської області. Населення становить 510 осіб.
| село Переходичі | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Рівненська область |
| Район | Сарненський район |
| Громада | Старосільська сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1850 |
| Населення | 510 |
| Площа | 0,72 км² |
| Густота населення | 637,5 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 34210 |
| Телефонний код | +380 3635 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°37′10″ пн. ш. 27°00′16″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
142 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 34213, Рівненська обл., Рокитнівський р-н, с. Вежиця, вул. Центральна, 29 |
| Карта | |
  Переходичі | |
 Переходичі | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Історія ред.
Переходичі — гов. переход (перехода) «людина, яка часто переселяється з одного місця в інше», «чоловік, який здійснює переправу через трудно доступні місця». «Село спочатку називали Переходи за іменем урочища, до якого треба було „переходити“ через болото й численні заливні під час поводі простори. Людей, які жили в Переходах, прозвали сусіди переходичами, а село — Переходичі».[1].
До Переходич прийшла цивілізація: з усіма її атрибутами, позитивами, зручністю, та село продовжує розвиватися і надалі.
17 травня 2018 року увійшло до складу Старосільської сільської громади
Населення ред.
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 457 осіб[2]. 100 % населення вказали своєї рідною мовою українську мову[3].
Освіта та культура ред.
В 1959 році була відкрита Переходицька сільська бібліотека. Це була хата — читальня. Першим бібліотекарем працював житель села Домантович Павло Романович.
Фонд бібліотеки в 1964 році становив 1153 примірника книг. З часом фонд поповнювався. Бібліотека переноситься з приміщення в приміщення. Пізніше для бібліотеки було виділено окрему кімнату в приміщенні сільського клубу, а вже потім під бібліотеку було виділено окреме приміщення. Постійно міняються і працівники бібліотеки: Домантович Микола Дем'янович, Василевич Євдокія Іванівна, Лісовець Раїса Іванівна.
Бібліотечний фонд постійно поповнюється як книгами, так і періодичними виданнями. В бібліотеці започатковано проведення Тижня дитячого читання. Проводилось дуже багато цікавих заходів — це і дитячі ранки, конкурси, вікторини, тематичні вечори та інше.
В 1997 році сільська бібліотека була закрита, фонд бібліотеки був переданий в шкільну бібліотеку. Шкільна бібліотека знаходилась в приміщенні восьмирічної школи, яка відкрилась в 1969 році. Початковий фонд нараховував 200 примірників книг. Тривалий час в бібліотеці працювала Василевич Євдокія Іванівна. Пізніше Домантович Сергій Михайлович, Василевич Іван Іванович. В 1997 році після закриття сільської бібліотеки Лісовець Раїса Іванівна очолює шкільну бібліотеку.
З роками фонд поповнюється за рахунок бюджетних коштів, але в основному підручниками. Бібліотека одержує понад 20 назв періодичних видань. З 2002 року шкільна бібліотека підпорядковується районному відділу культури і перейменована в публічно — шкільну бібліотеку. З 2001 по 2007 рік бібліотекарем працює — Лісовець Оксана Миколаївна. З 2007 року бібліотекар публічно-шкільної бібліотеки Лісовець Раїса Іванівна.
-
Зала бібліотеки -
Кімната обслуговування
Сільський клуб був збудований у 1961 році. Першим зав. клубом був Гребіневич Степан Пилипович. З 1982 по 1984 рік Полюхович Зіна Павлівна. З 1984 по 1987 рік у клубі працює Гребіневич Олександр Ісакович, з 1987 по 2005 рік Гребіневич Степан Володимирович. З 2005 і поданий час зав. клубом працює Коляди Микола Володимирович. 2001 року у клубі було зроблено капітальний ремонт. Діють гуртки «Вокальний» та «Художнє читання».
Медицина ред.
У 1974 році було збудоване приміщення в якому перебуває фельдшерсько-акушерський пункт. До цього часу окремого приміщення не було тому фельдшерсько-акушерський пункт знаходився в різних пристосованих приміщеннях.
В медпункті працює 1,5 штатні одиниці фельдшер та санітарка. Першою санітаркою була Василевич Марія Гордіївна, певний період працювала Крижик Любов Іванівна, на даний час санітаркою працює Домантович Людмила Андріївна.
З 1971 року фельдшером працює Домантович Євгенія Миколаївна, у 2000-х роках введено додаткову одиниці на посаді працює Гребіневич Ніна Євгенівна.
Релігія ред.
-
Успенська православна церква -
Табличка з написом у дзвіниці
Сфера послуг ред.
На території села діє 2 торговельні точки.
Перший магазин в селі було відкрито в 50-х роках спеціально збудованого приміщення не було торгівля проводилась у хаті. У 1983 році збудоване приміщення магазину, зав. магазином Домантович Степан Іванович, Гребіневич Денис Остапович. З 1986 року працює продавцем Петровець Любов Карпівна та Петровець Петро Федорович. У 2014 році збудоване нове приміщення магазину «Рибалки», продавець Петровець Любов Карпівна.
У 2000-х роках в селі відкрито приватний магазин «Мрія».
Відомі люди ред.
Василевич Архип Титович (1903 — 11.07.1984).
Народився 1903 року в селі Переходичі.
Воював в Смоленському запасному полку 313. Дійшов до Східної Пруссії. Там 17 вересня 1944 року його було поранено. Лікувався у військових госпіталях Литви, Смоленську. Потім в Рівному, Львові, Рокитному.
Демобілізувався в березні 1945 року.
Нагороджений медалями: «60 років Збройних Сил СРСР», «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» та іншими військовими медалями.
Помер 11.07.1984 року.[4]
Василевич Федір Степанович (1913 — 27.09.1986).
Народився 1913 року в селі Переходичі.
В 1943 році добровільно пішов у партизанський загін ім. Давидова з'єднання Боженка. Загін базувався на Ковальських хуторах, між селами Грабунь і Березово.
Коли Радянська Армія підійшла до місця базування загону, Федір Степанович призвався в армію і потрапив в запасний полк в місто Бориспіль. Далі відбував службу в місті Біла Церква після чого потрапив на фронт. В Австрії в горах Альпи був поранений 1 травня 1945 року. Потрапив у госпіталь в Будапешті, до кінця війни лікувався в Бухаресті (Румунія).
Демобілізувався зимою 1946 року.
Нагороджений медалями: «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «60 років Збройних Сил СРСР», ювілейною медаллю «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».
Помер 27.09.1986 року.[4]
Гребіневич Мартин Архипович (1923 — 24.01.2003.).
Народився в 1923 році в селі Переходичі.
В квітні 1944 року їх загін з'єднався з військовими частинами радянської армії на території Волинської області в місті Рожище. Там польовим військоматом Мартина Архиповича направили на 1 Білоруський фронт.
Форсував річку Віслу.
Мартин Архипович був у почесному параді при переговорах Великої Трійки в Постдамі. В 1946 році був при параді наших військ у Берліні.
Демобілізувався в квітні 1947 року.
Нагороджений: орденом Слави III ступеня, медалями: «За визволення Варшави», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років», «За бойові заслуги», ювілейною медаллю «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».
Помер 24 січня 2003 року.[4]
Гребіневич Пилип Степанович (28.11.1902 — 16.05.1985).
Народився 28.11.1902 року в селі Переходичі.
З 15 червня 1944 року відбував службу у 23-у запасному стрілецькому полку. Бойовий шлях в діючій Радянській Армії почався в місті Каунасі Литовської PCP воював у 3-му білоруському фронті, з боями дійшов до міста Кенігсберга, де його тяжко поранили. З листопада 1944 по серпень 1945 року був на лікуванні у госпіталі.
Демобілізований на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР.
Нагороджений медалями: «За перемогу над Німеччиною», «За бойові заслуги», «За визволення Варшави».
Помер 16.05.1985 року.[4]
Петровець Ілля Якович (1916—1994).
Народився 1916 року в селі Переброди Дубровицького району, проживав в селі Переходичі.
Зимою 1943 року добровільно пішов в партизанський загін з'єднання ім. Боженка.
Далі відбував службу в частинах радянської Армії, після чого потрапив на фронт. Був поранений. Після лікування Ілля Якович був демобілізований з Австрії весною 1945 року.
Нагороджений: орденом «Червоної Зірки» та медалями: «За визволення Варшави», «За взяття Берліна», ювілейною медаллю «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».
Помер 1994 року.[4]
Примітки ред.
- ↑ Пура Я. О. Походження назв населених пунктів Ровенщини / О. Я. Пура. — Львів: Світ, 1990. — С. 34.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - 056 РОКИТНІВСЬКИЙ РАЙОН , Рік. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 2 лютого 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - 056 РОКИТНІВСЬКИЙ РАЙОН, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 2 лютого 2019.
- ↑ а б в г д Записано зі слів ветерана 1976 р. Домантович Сергієм Михайловичем.
Джерела ред.
- Домантович М. Моє село / М. Домантович // Рокитнівщина. — 2002. — 16 жовт. — С.
- Домантович М. Переходичі — відлуння років / М. Домантович // Новини Рокитнівщини. — 2010. — 3 груд. — С. 6.
- Домантович М. Переходичі — відлуння років / М. Домантович // Новини Рокитнівщини. — 2010. — 7 груд. — С. 3.
- Домантович М. Переходичі: відлуння віків / М. Домантович. — Переходичі-Рівне, 2008. — 33 с. : іл.
- Завада В. Т. Дерев'яні храми Полісся / В. Т. Завада. — К. : Техніка, 2004. — С. 35-38.
- Коханевич В. Н. Топоніміка і легенди Рокитнівщини: наук.-пізнавальний посіб. / В. Н. Коханевич. — Рокитне, 2007. — С. 56.
- Пура Я. О. Походження назв населених пунктів Ровенщини / О. Я. Пура. — Львів: Світ, 1990. — С. 34.
- Переходичі, Рокитнівський район, Рівненська область [Електронний ресурс] / Історична Волинь. Електрон. дані. . — 2014. — Режим доступу: http://istvolyn.info/index.php?option=com_content&view=article&id=4710:2014-06-09-11-33-11&catid=58:2013-12-24-09-57-13&Itemid=17 ). — Назва з екрана.
Посилання ред.
- Облікова картка с. Переходичі. Верховна Рада України.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)