Відкрити головне меню

Передмайбу́тній час (також «майбу́тній дру́гий»; лат. futurum exactum — «майбутнє точне») — дієслівна форма, що належить до системи часів і позначає дію, яка здійснюватиметься в майбутньому, але перед іще якоюсь іншою дією. Існує в деяких діалектах української мови.

Передмайбутній час в українській мовіРедагувати

Окрім аналітичних форм майбутнього часу (на зразок буду ходити, стану співати), українська мова подекуди й досі знає ще одну аналітичну форму, основною складовою частиною якої виступають дієслова минулого часу (колишні дієприкметники) з допоміжним дієсловом буду. Цей передмабутній час вживають, щоб позначити майбутню дію, здіснення якої передуватиме здійсненню іншої теж майбутньої дії: я буду мав, ти будеш казала, вони будуть кликали тощо.

У давнину майбутнього другого утворювали сполученням допоміжного дієслова буду і активного дієприкметника на -лъ, -ло, -ла (типу буду носилъ, буду ходилъ тощо). Він служив, щоб виразити без відтінку тривалості й протяжності прийдешню дію, протікання якої в майбутньому обмежено. Тобто це була колись аналітична форма майбтнього часу доконаного виду. Речення з такою конструкцією трапляються, наприклад, у «Руській Правді»: а кто боудеть началъ, тому платити 60 коунъ («хто буде почав, той платитиме 60 кун»)[1]. Взагалі форму передмайбутнього часу вживали не часто. Вона зберігала своєрідне значення дії, і її було представлено у складнопідрядних реченнях із підрядними умови. Тільки в окремих випадках ця форма не мала відтінку умовності, і вживали її зі значенням, близьким до «чистого майбутнього»[2].

В українських грамотах XIV—XV ст. всього один раз трапляється випадок вживання цього часу. Проте він зберігається в письмовій мові аж після XVI—XVII ст. Сучасна ж літературна мова не знає цього часу, як і південно-східні говори України, які вже втратили його. Але для багатьох південно-західних, й деяких північних говорів передмайбутній час і досі є живим явищем. Втім, його видове значення змінилося: там він виступає лише як форма майбутнього часу вже недоконаного виду. Цей час притаманний наддністрянському та надсянському говорам. У північно-західних наддністрянських говірках (говір батюків) основна складова частина цієї форми виступає в чоловічому роді для всіх родів, а також у формах множини (пор. вона буде робив, воно буде робив, будем жив, будем видів, будут кликав тощо)[3]. Досить часто другий майбутній просто заступає звичайного майбутнього часу в тих самих говорах, наприклад: буду писав до Гамерики, і водночас буду писати, иму писати й писатиму; буду любив, хоч иноді буду любити тощо. Що далі на захід, то рідше вживаною є літературна форма майбутнього часу. Поряд із будемо ходили рідше зустрічаємо той самий літературний варіант будемо ходити.

Особа Недоконаний передмайбутній час Доконаний передмайбутній час
Однина Множина Однина Множина
1. Буду казав/-ла/-ло Будемо казали Буду сказав/-ла/-ло Будемо сказали
2. Будеш казав/-ла/-ло Будете казали Будеш сказав/-ла/-ло Будете сказали
3. Буде казав/-ла/-ло Будуть казали Буде сказав/-ла/-ло Будуть сказали

Передмайбутній час в інших мовахРедагувати

• В англійській мові передмайбутній час (future perfect) належить до системи перфекту. Його утворюють за допомогою допоміжного дієслова will (або shall), щоб позначити майбутність, і дієслова have, щоб позначити минулість, а також за допомогою дієприкметника головного дієслова. Наприклад:

  • She will have fallen asleep by the time we get home — Вона буде спала, коли ми прийдемо додому.
  • Will you have finished when I get back? — Ти будеш закінчував (-ла), коли я повернуся?
Особа Однина Множина
1. I will (shall) have done we will (shall) have done
2. you will have done you will have done
3. he/she/it will have done they will have done

• У французькій мові майбутній другий час (futur antérieur), що його утворюють за допомогою особи/предмета, дієслів avoir (або être) у формі майбутнього часу та з дієприкметником головного дієслова. Наприклад:

  • j' aurai parlé — Я буду казав (-ла).
Особа Однина Множина
1. j'/je aurai (serai) déjeuné  nous aurons (serons) déjeuné 
2. tu auras (seras) déjeuné  vous aurez (serez) déjeuné 
3. il/elle/on aura (sera) déjeuné  ils/elles auront (seront) déjeuné 

• В іспанській мові (futuro perfectо), що його утворюють так само: особа/предмет, дієслово haber у формі майбутнього часу та дієприкметник. Наприклад:

  • Cuando yo saldré al escenario tú ya habrás subido el telón — Коли я вийду на сцену, ти будеш піднімав (-ла) завісу.
Особа Однина Множина
1. yo habré hablado nosotros habremos hablado
2. tu habrás hablado vosotros habréis hablado
3. él/ella/Usted habrá hablado ellos/ellas/Ustedes habrán hablado

• У німецькій мові передмайбутній час (futur II, vorzukunft або vollendete zukunft), що його утворюють, як і в англійській мові: дієслово sein (або haben) у формі майбутнього з дієсловом у формі минулого часу. Наприклад:

  • Ich werde etwas geschrieben haben — Я буду писав (-ла) щось.
Особа Однина Множина
1. ich werde gegangen sein (gelesen haben) wir werden gegangen sein (gelesen haben)
2. du wirst gegangen sein (gelesen haben) ihr werdet gegangen sein (gelesen haben)
3. er wird gegangen sein (gelesen haben) sie werden gegangen sein (gelesen haben)

ПриміткиРедагувати

  1. Железняк Микола, Козачук Ганна. Українська мова. Хрестоматія. Книга 1. — М. : Видавництво Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, 2014. — С. 16-17. — ISBN 978966-02-6934-7.
  2. Марчило, Лариса (1999). Історія форм майбутнього часу дієслова в українській мові. Київ. с. 14. 
  3. Бевзенко, Степан (1980). Діалектологія. Київ: Головне видавництво видавничого об'єднання "Вища школа". с. 138.