Перевернутий світ
«Перевернутий світ» (англ. The Inverted World) — науково-фантастичний роман Крістофера Пріста, вперше виданий 1974 року. Частково заснований на однойменному оповіданні, опублікованому в журналі New Writings in SF 22 в 1973 році.
| Перевернутий світ | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. The Inverted World | ||||
| Назва на честь | world upside downd | |||
| Жанр | наукова фантастика | |||
| Форма | роман | |||
| Автор | Крістофер Пріст | |||
| Мова | англійська | |||
| Опубліковано | 1974 | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Публікації ред.
Роман спочатку публікувався в Galaxy, вийшовши на сторінках журналу у чотирьох номерах, з грудня 1973 по березень 1974-го. Вже в травні 1974 року видавництвом Faber and Faber книга була опублікована окремим виданням.
Сюжет ред.
Перша і третя частини розказані головним героєм — Гельвардом Манном — від першої особи, друга і четверта — від третьої особи.
Гельвард живе в місті, званому «Земля» або просто Містом, який постійно рухається рейками з півдня на північ, з минулого в майбутнє, з середньою швидкістю приблизно в 1,5 км (1 миля) за десять днів. Місто змушене постійно рухатися на північ, щоб не відстати від якоїсь точки «оптимальності», від якої Місто відносить поверхня планети, яка рухається з півночі на південь. Через цей рівномірний рух жителі Міста вимірюють час в милях, наприклад, повноліття настає у віці 650 миль (1000 км).
Гельвард після досягнення віку 650 миль вирішує піти стопами батька і стати членом однієї з верховних гільдій, гільдії розвідників майбутнього. Він проходить учнівство по черзі у всіх інших верховних гільдіях, щоб навчитися всім необхідним навичкам, після чого йому дають завдання вирушити на південь, у минуле. Пройшовши далеко на південь, Гельвард переконується, що його світ має досить дивну структуру гіперболоїдного виду, на півдні поверхня планети розплющується, нескінченно розтягуючись в обидва боки, а «минуле» і «майбутнє» є не просто назвою напрямів, бо на півдні час тече значно повільніше, ніж близько до точки оптимуму. Гельвард повертається в Місто з твердою впевненістю, що Місту життєво необхідно постійно рухатися до оптимуму, що постійно віддаляється.
Після деякого часу Гельвард, розвідуючи місцевість в майбутньому, виявляє нездоланну перешкоду для Міста — безмежний водний простір. Якраз в цей час він випадково зустрічає жінку на ім'я Елізабет Хан, яка стверджує, що прибула з Англії, з Землі. Вона дуже здивована існуванням дивного «міста», бо насправді Місто знаходиться на Землі, на території Португалії, а водна перешкода, виявлена Гельвардом — Атлантичний океан. Земля в минулому пережила енергетичну кризу, в результаті якої цивілізація на частині земної кулі прийшла в занепад. Елізабет вирушила до Англії, щоб роздобути відомості про це місто, після чого повернулась і розповіла жителям Міста правду про нього. Місто — лише пересувна лабораторія, за двісті років до цього запущена в Південно-Східній Азії фізиком Дистейном, який винайшов спосіб отримання необмеженої кількості енергії завдяки так званому транслатераційному генератору.
Однак, для отримання енергії лабораторія з генератором повинна триматися біля транслатераційного вікна, що постійно пересувається поверхнею Землі, яке провело Місто через всю Євразію, будучи «оптимумом». Але транслатераційне поле мало побічні ефекти, впливаючи на органи почуттів і генетичний код жителів Міста, через що їм здавалося, що всі астрономічні об'єкти мають гіперболоїдну форму, а час тече з іншою швидкістю далеко від транслатераційного вікна.
Таким чином, Місто буде змушене зупинитися, незважаючи на неприйняття Гельвардом і деякими іншими гільдиєрами нової, перевернутої картини світу.
Відзнаки та нагороди ред.
1974 року роман отримав премію Британської Асоціації Наукової Фантастики (British Science Fiction Award) як найкращий роман року[1]. Він також номінувався 1975 року на премію Хьюго[2].
1985 року найавторитетнішим шотландським критиком-фантастикознавцем Дейвідом Прінґлом роман включено до переліку 100 найкращих англомовних науково-фантастичних романів за період з 1949 по 1984 рік[3].