Відкрити головне меню

Броніслав Вільгельм Перацький
пол. Bronisław Wilhelm Pieracki
Pieracki.jpg
Броніслав Перацький
Народився 28 травня 1895(1895-05-28)
Горлиці, Королівство Галичини та Володимирії
Помер 15 червня 1934(1934-06-15) (39 років)
Варшава, Польська республіка
·ліквідований ОУН
Поховання Новий Сонч
Громадянство Польща Польща
Національність поляк
Діяльність Міністр внутрішніх справ Польщі
Відомий завдяки провідник політики «пацифікації», ініціатор погромів українського населення
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Володіє мовами польська
Учасник Перша світова війна
Військове звання полковник
Термін 23 червня 1931 — 15 червня 1934
Попередник Феліціян Славой Складковський
Наступник Леон Козловський
Партія Безпартійний блок співпраці з урядом (пол. BBWR)
Нагороди
орден Білого Орла Cross of Independence Хрест Хоробрих Командор ордена Святого Григорія Великого Grand Cross of the Order of the Phoenix Великий Хрест ордену Відродження Польщі Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі орден Відродження Польщі (Лицарський Хрест) Silver Cross of the Virtuti Militari Золотий Хрест заслуги 1st Class of the Order of the Cross of the Eagle

Броні́слав Ві́льгельм Пера́цький (пол. Bronisław Wilhelm Pieracki; 28 травня 1895, Горлиці — 15 червня 1934, Варшава) — польський військовик, політик, міністр внутрішніх справ Польщі у 19311934 рр. Керував політикою пацифікації українців у 1930—1932 рр. Страчений членом ОУН Григорієм Мацейком на виконання рішення трибуналу ОУН. До цього часу існує багато питань щодо цього атентату[1].

Зміст

БіографіяРедагувати

Перацький народився у західній (польській) Галичині в м. Горлиці (пол. Ґорлі́це). У роки Першої світової війни Перацький служив у польських національних військових підрозділах, сформованих за ініціативи Ю. Пілсудського. У 1918 р. став членом Польської військової організації. Після проголошення ЗУНР брав участь у українсько-польській війні 19181919 рр. У 1923 р. очолював відділ некатолицьких віровизнань. 1926 р. підтримав травневий переворот і повернення до влади Пілсудського. 1928 р. став послом польського Сейму, був одним з провідних діячів режиму Санації. 1929—1930 рр. віце-міністр, а з 1934 р. — міністр внутрішніх справ. Був керівником політики «пацифікації», спрямованої проти українців Польщі, зокрема у Львові 1930 р. За його ініціативи відбувалися погроми українського населення на Лемківщині, Волині та Поліссі у 1931—1932 рр.

СтратаРедагувати

Страту Перацького як вирок за злочини перед українцями (зокрема, пацифікацію) організувала ОУН. Рішення про акцію було ухвалено наприкінці квітня 1933 р. на зібранні проводу ОУН під головуванням Євгена Коновальця[1]. Степан Бандера, як Крайовий провідник ОУН, дав наказ на виконання рішення трибуналу. Акцією керував Микола Лебедь. Атентат готувався у Варшаві

Ярослав Карпинець (піротехник ОУН) у Кракові у помешканні на Дембніцькому ринку виготовив бомбу, якою мали вбити міністра[2].

Виконавцем вбивства призначено добровольця, члена ОУН Григорія Мацейка. За версією трибуналу оунівців, він мусив підірвати себе і міністра Перацького. 15 червня 1934 р. Перацький прибув на обід до ресторану «Товариський клуб» на вулиці Фоскаль[pl]. Григорій Мацейко підійшов до нього і спробував підірвати бомбу. Коли пристрій не спрацював, він кількома пострілами смертельно поранив міністра.

Мацейкові вдалося уникнути арешту[1]. Натомість Степана Бандеру та інших причетних до акції заарештували та засудили до страти та довгих років ув'язнення на Варшавському процесі. Вбивство Перацького, з одного боку, викликало подальші репресії, зокрема було засновано політичний концтабір у Березі-Картузькій. З іншого — польська влада не змогла більше приховувати «українську проблему», вона набула міжнародного звучання, а авторитет ОУН серед українців Польщі істотно зріс.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати