Пеллегріно Тібальді (італ. Pellegrino Tibaldi Пурія ді Вальсольда 1527—1596) — італійський архітектор, скульптор і художник-фрескіст доби маньєризму.

Пеллегріно Тібальді
італ. Pellegrino Tibaldi

Abrégé de la vie des plus fameux peintres, avec leurs portraits gravés en taille-douce, les indications de leurs principaux ouvrages, quelques réflexions sur leurs caractères, et la maniere de (14749294066).jpg

При народженні Пеллегріно ді Тібальдо де Пеллегріні
Народження 1527(1527)
Пурія ді Вальсольда, Ломбардія, Міланське герцогство
Смерть 1596(1596)
  Мілан
Національність італієць
Громадянство Італія
Жанр релігійний живопис, декоративна фреска
Навчання Болонья, Рим
Діяльність архітектор, художник
Напрямок маньєризм
Покровитель кардинал Джованні Роджі, кардинал Карло Борромео
Вплив Мікеланджело, Баччо Бандінеллі, Парміджаніно, Періно дель Вага
Вчитель Періно дель Вага
Твори проекти церков і каплиць, фрески в палаццо Роджі

CMNS: Пеллегріно Тібальді на Вікісховищі

Ранні роки в БолоньїРедагувати

Народився в Пурія ді Вальсольда, тоді Міланське герцогство. Його батько був каменяр. Дитинство хлопця пройшло в місті Болонья. Виявив художні здібності і почав опановувати художню майстерність. Збережені відомості про першу картину під назвою «Містичні заручини Катерини Александрійської» у віці 15 років.

Римський періодРедагувати

1547 року Пеллегріно Тібальді відбув у Рим. Влаштувався на навчання в майстерню художника Періно дель Вага (1501—1547). По смерті Періно дель Вага молодик залишився в Римі і став прихильником монументального живопису Мікеланджело Буонарроті. Але від художньої манери Мікеланджело він узяв не ідейне навантаження і пошуки змісту життя та мистецтва, а лише його декоративну складову. Згодом він став непоганим художником-декоратором, майстром фрескового живопису. В римський період він виконав декоративні фрески в палаці Сакетті «Історія Мойсея» та в апартаментах папи римського Павла ІІІ в замку святого Янгола.

Серед перших впливових меценатів художника — кардинал Джованні Поджі, для останнього він виконав декілька замов. Серед них — фрески в палаццо Поджо в місті Болонья («Історія Одісея», «Історія Сусанни», "Епізоди житія Івана Хрестителя " в каплиці Поджі). За замовою кардинала Поджі Пеллегріно Тібальді виконав як архітектор каплицю в Лорето.

Праця по замовам Карло БорромеоРедагувати

 
Коледж Карло Борромео, Павія

В період 1558—1561 років він мешкав у місті Анкона. Серед фресок цього періоду — стінописи в палаці Ферретті.

1561 року про нього дізнався кардинал Карло Борромео і запросив його на працю в Мілан.

Широка програма оновлення католицьких храмів і зміцнення позицій римського політичного і релігійного впливу в краї, котру проводив кардинал Карло Борромео, відкрила для обдарованого різнобічно митця широкі перспективи. Здебільшого він працював як архітектор. Пеллегріно Тібальді працював по замовам як кардинала, так і приватних осіб. Серед споруд цього періоду центрична церква Сан Карло в Лазареті (збережена, тоді як територія лазарету давно забудована), фасад церкви Сан Феделе, церква Сан Себастьяно, церква Сан Вітале аль Корпо.

Кардинал доручив йому створення унікальної споруди — коледжа Карло Борромео у місті Павія. Навчальний заклад-інтернат був заснований 1561 року і мав на меті дати освіту юнакам з небагатих та бідних родин. Тібальді використав тільки архітектурні деталі для декору фасадів, використавши їх у збільшеному розмірі і дещо затісно, що справляло враження палацової величі і розкошів. Серед сучасників споруда коледжу і сприймалась як «палац наук».

Праця в ІспаніїРедагувати

Карло Борромео помер 1584 року і Пеллегріно втратив впливового покровителя та мецената.

1586 року він відбув у Іспанію, де його взяв на службу король Філіп ІІ. На створенні фресок у Ескоріалі був задіяний італієць Федеріко Цуккарі. Пеллегріно Тібальді замінив його і отримав посаду придворного художника.

 
Фрески бібліотеки Есоріала

Для нього знову відкрились широкі перспективи творчої праці, цього разу як для художника-фрескіста. Серед натовпу художників-заробітчан, що скупчились у Ескоріалі, Пеллегріно Тібальді вирізнявся масштабом обдарування та універсальністю, притаманній кращим художникам попередньої доби. Ескоріал з великою кількістю оголених стін надавав можливість для праці цілим бригадам художників. Так, Зала баталій була прикрашена фрескам Ніколо Гранелло та Фабріціо Кастелло, а гротески, створені ними на склепіннях, були абсолютно новітнім, небаченим декором для Іспанії.

Пеллегріно Тібальді не приховував, що у власних декоративних фресках копіював манеру Мікеланджело Буонарроті у Сикстинські каплиці. Звідси розподіл на окремі ділянки, широке використання могутніх декоративних фігур у різних ракурсах і декоративних елементів тощо. Якщо Мікеланджело спирався на біблійні сюжети з їх величчю задуму і багатозначністю, у Тібальді таких виграшних сюжетів не було. Він вимушено наслідував програмі, котру створив іспанець Хосе Сігуенса і пішов шляхом створення численних алегорій. Так, серед декоративних фресок в бібліотеці Есоріала — алегорії семи мистецтв ще за середньовічними настановами (Граматика, Діалектика, Риторика, Музика, Геометрія, Арифметика та Астрономія, єдина наука, котру тоді зараховували до мистецтв). Хосе Сігуенса подбав, щоб були і натяки на зв'язок із Іспанією. Так, Алегорію Музики супроводжували Орфей і Еврідіка, царі Давид і Саул, котрі ніколи не мешкали у Іспанії. Тоді як алегорію Філософії супроводжували Платон, Сократ, Арістотель та письменник Сенека, що був уродженцем Іспанії часів її колонізації Стародавнім Римом.

Пелегріно Тібальді створив стінописи у бібліотеці Ескоріала, в аркаді парадних сходів, серію фресок на сюжети Нового заповіту в нижній галереї Дворика євангелістів.

Останні роки, МіланРедагувати

Він повернувся у Мілан, де про нього ще не забули. Отримав там посаду головного архітектора Міланського собору, але встиг зробити небагато. Він помер у Мілані.

Твори в архітектурі (перелік)Редагувати

  • каплиця в Лорето
  • церква Сан Себастьяно (Мілан)
  • церква Сан Феделе (Мілан)
  • церква Сан Протасо (Мілан)
  • центрична церква Сан Карло в Лазареті (Мілан)
  • церква Сан Крістофоро (Лоді)
  • Коледж Карло Борромео (Павія)
  • Палаццо Ербо Одескалькі (Мілан)
  • палац Просперо Вісконті (Мілан)
  • церква Сан Вітале аль Корпо (Мілан)
  • Палаццо Феретті (Анкона)
  • Палацо Поджі (Болонья)
  • Каплиця Лукреції делла Ровере

Обрані твори (фрески)Редагувати

 
Пеллегріно Тібальді. «Історія Сусанни», Палаццо Поджі, Больнья
 
Пеллегріно Тібальді. Палаццо Поджі, Болонья. Стінописи на стелі

ДжерелаРедагувати

  • Painting in Italy 1500—1600, S.J. Freedberg, (Penguin History of Art, 2nd Edition, 1983). 567—572.
  • The Age of Correggio and the Carracci: Emilian Painting of the 16th and 17th Centuries (exh. cat., Washington, N.G.A.; New York, Met.; Bologna, Pinacoteca; 1986)
  • Каптерева Т. П. «Искусство Испании», М., 1989

ПосиланняРедагувати