Пеленський Зенон Павлович

(Перенаправлено з Пеленський Зенон)

Зе́нон Павло́вич Пеле́нський (псевдо: «Зеленко», «Ходя», «Пакс», «Франк»; * 26 липня 1902 с. Тулиголове, Городоцький повіт, Королівство Галичини та Володимирії — † 30 жовтня 1979, Мюнхен, ФРН) — український політичний діяч, член УВО, член-засновник ОУН, крайовий провідник ОУН на західноукраїнських землях (листопад 1929 — червень 1930), в'язень польських тюрем, діяч УНДО, член-засновник УГВР.

Зенон Пеленський
2-й крайовий провідник ОУН
листопад 1929 — червень 1930
Попередник Богдан Кравців
Наступник Юліан Головінський

Народився 26 липня 1902(1902-07-26)
с. Тулиголове, Городоцький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Помер 30 жовтня 1979(1979-10-30) (77 років)
Мюнхен, ФРН
Похований Вальдфрідгоф
Відомий як політик
Політична партія ОУН

Життєпис

ред.
 
Перший Конґрес Українських Націоналістів у Відні, 1929 рік.
Сидять зліва направо 1 ряд: Юліан Вассиян, Дмитро Андрієвський, Микола Капустянський, Євген Коновалець, Микола Сціборський, Яків Моралевич, Володимир Мартинець, Микола Вікул.
Стоять зліва направо 2 ряд: Іван Малько, Осип Бойдуник, Максим Загривний, Євген Зиблікевич, Петро Кожевників, Дмитро Демчук, Леонід Костарів, Олесь Бабій, Ріко Ярий, Михайло Антоненко, Зенон Пеленський.
Стоять зліва направо 3 ряд : Юрій Руденко, Ярослав Барановський, Степан Охримович, Степан Ленкавський, Андрій Федина, Ярослав Герасимович, Теофіл Пасічник-Тарнавський, Олександр Згорлякевич
 
Нарада у Празі, червень 1930. Зліва направо: Зенон Пеленський, Осип Бойдуник, Осип Рев'юк, Юліан Головінський, Омелян Сеник, Євген Коновалець, Леонід Костарів, Зиновій Книш
 
Могила Зенона Пеленського на цвинтарі Вальдфрідгоф

Вищу освіту здобув у Берліні, водночас працюючи берлінським кореспондентом «Діла», співредактором журналу «Розбудова нації» у Празі.

У лютому 1929 на західно-українських землях було сформовано першу Крайову Екзекутиву ОУН у такому складі:

Було вирішено організувати видання під польською окупацією леґальної української націоналістичної преси. Цією справою зайнявся особисто Зенон Пеленський, він відкупив інформативний тижневик «Український Голос», що виходив у Перемишлі, від тогочасного його видавця проф. Ґреґолинського і перетворив його на «орган націоналістичної думки», перебравши у свої руки редакторство.

Пізніше не полишав редакторської роботи і був головним редактором видань: «Свобода», щоденника «Новий час» та місячника «Шлях Нації» у Львові.

Після загибелі 30 вересня 1930 р. Юліяна Головінського керівництво Організацією Українських Націоналістів на західньоукраїнських землях перебрав організаційний референт КЕ ОУН Степан Охримович, який зробив деякі зміни в складі Крайової Екзекутиви. Зі складу колишньої КЕ вибули Богдан Кравців, ув'язнений у зв'язку з нападом під Бібркою і засуджений на З роки тюрми, і Зенон Пеленський покликаний восени 1930 року до польського війська і пізніше теж засуджений на бібрському процесі на 3 роки тюрми.

Зенон Пеленський був співтворцем УГВР[1] (у Президії УГВР від 1944)[2] і одним із засновників ЗП УГВР і ОУН-з[3].

На еміграції у Мюнхені редагував тижневик «Українська трибуна», «Український самостійник».

1955—1967 — член редакції радіо «Свобода», голова Спілки українських журналістів на еміграції.

Похований на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені.

Звернення Воюючої України до всієї української еміграції

ред.

Під «Зверненням Воюючої України до всієї української еміграції» (жовтень 1949)[4] стоїть підпис-псевдо неідентифікованого члена УГВР Професор Г.Зелений. Є припущення, що Г.Зелений, а також професор Зенон Зелений, що постійно згадується у книзі «Обмануті надії. Спогади колишніх юнаків протилетунської оборони», — це Зенон Пеленський.

Родина

ред.

Дружина Зенона Пеленського Ольга померла 29 вересня 1962 року в США після тривалої хвороби.

Дочка Марта навчалась на хіміка в одному з американських університетів.

Публіцистика

ред.

Примітки

ред.
  1. М.Прокоп. У 40-і роковини протинімецької боротьби. // «Сучасність» (Мюнхен), 4.10.1981.
  2. П.Содоль. Українська Повстанча Армія 1943-49. Довідник. — Нью-Йорк, «Пролог», 1994.
  3. Ю.Римаренко. З ким і проти кого. Нариси і статті. — К.: «Дніпро», 1983.
  4. Звернення Воюючої України до всієї української еміграції[недоступне посилання з грудня 2021]

Джерела та література

ред.

Посилання

ред.
Попередник
Богдан Кравців
  2-й Крайовий провідник ОУН
листопад 1929 - червень 1930
  Наступник
Юліан Головінський