Радіопеленгування
Радіопеленгація (радіопеленгування) — процес визначення напрямку (пеленга) від спостерігача на джерело випромінювання радіохвиль за допомогою радіопеленгатора — приймача з антеною спрямованої дії. У «полюванні на лисиць» застосовуються амплітудні пеленгатори; напрямок визначається порівнянням е.р.с., що «наводяться» в антені при різних її положеннях у просторі. При пеленгації антену з відомою діаграмою спрямованості повертають у просторі до отримання певного значення е.р.с. (максимального або мінімального), зареєстрованого індикатором[1].
Аналізуючи інформацію про напрямки прийнятих сигналів від двох або більше просторово рознесених приймачів (або ж одного мобільного приймача), джерело передачі може локалізовуватися у просторі з використанням методу тріангуляції. Радіопеленгування застосовується у навігації морських і повітряних суден, для встановлення місцезнаходження аварійних передавачів пошуку і порятунку, для відстеження у дикій природі, а також, щоб знаходити несанкціоновані передавачі або ті які створюють суттєві завади.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Основы оперативной радиопеленгации[недоступне посилання з листопадаа 2019]
Джерела ред.
- Радіопеленгатор // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.