Пачовський Михайло Іванович

Михайло Іванович Пачовський
Myhaylo Pachovskyj.jpg
Меморіальна таблиця Михайлові Пачовському у м. Долина
Псевдо Михань Лопач
Народився 20 вересня 1861(1861-09-20)
с. Добростани
Помер 13 березня 1933(1933-03-13) (71 рік)
м. Долина
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Польща Польща
Діяльність письменник, педагог, фольклорист
Alma mater Віденський університет
Роки активності 1898—1933

доктор[1] Михайло Іванович Пачовський (псевдо — Михань Лопач; 20 вересня 1861, с. Добростани, нині Яворівського району, Львівська область — 13 березня 1933, м. Долина, нині Івано-Франківської области) — український письменник, педагог, фольклорист, громадський діяч. Почесний громадянин Долини.

З життєписуРедагувати

Відомий свого часу викладач, науковець, письменник, етнограф, самодіяльний композитор, активний громадський діяч є вихідцем із Добростанів. Закінчив Віденський університет (1887), учителював у Львові, у містах Коломиї та Долині на Станиславівщині. У 1884 році з ініціативи Михайла Пачовського в селі Добростани було засновано читальню імені Т. Г. Шевченка.[2] 1911 року, коли «Просвітою» було кинуто клич: «100-річчю Маркіяна Шашкевича — 100 українських гімназій», Михайло Пачовський в м. Долині (тепер Івано-Франківська область) заснував і очолив приватну українську гімназію, був її директором від 1911 (за іншими даними від 1918)[3] до 1922 року.

За часів ЗУНР обіймав посаду міського комісара Долини та був делегатом Української Національної Ради Західноукраїнської Народної Республіки від Долинського повіту.[1]

Певний час був редактором дитячого журналу «Дзвінок». Перший друкований твір — повість «Вечорниці». Автор кількох розвідок з фольклору («Дещо про руські билини і думи», 1893; «Народний похоронний обряд на Русі», 1903, статей про Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Маркіяна Шашкевича, підручників для шкіл. У 1908 році вийшли його «Замітки до науки руської мови в середніх школах». Був композитором-любителем, створив пісні для мішаного хору «Ой, не гаразд, запорожці», «Чумаки».

Похований у родовому гробівці на старому цвинтарі міста Долини.

Внук Івана Пачовського, а племінник Михайла Пачовського, Василя Миколайовича Пачовського — відомий історик, поет, драматург, педагог, громадський діяч, один з засновників поетичного об’єднання «Молода муза», продовжив справу свого дядька — виховання підростаючого покоління.

ТвориРедагувати

  • Замітки до науки руської мови в середніх школах (1898).
  • Сотні роковини народного письменства Руси-України. Памяти Івана Котляревского. — У Львові: З друкарні Наукового Т-ства ім. Шевченка. — Під зарядом К. Беднарского, 1898. (Літературно-науковий вістник (Львів). — 1898. — Т. 4.)
  • Народний похоронний обряд на Руси (1903).
  • Ілюстроване українсько-руське письменство в життєписах для молодежи (1909).
  • Виїмки з українсько-руського письменства 16-17 ст. для вищих кляс середніх шкіл (1916).

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Качкан В. Народознавчі розвідки Михайла Пачовського // Українське народознавство в іменах: у двох ч. / В. А.Качкан. — К., 1995. — Ч. 2. — С. 132—136.
  • Пачовський Михайло // Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003. — Т. 5. — С. 1965..
  • Пачовський Михайло // Ярич І. 1000-ліття в обличчях / Іван Ярич. — Івано-Франківськ, 2003. — С. 193—194.
  • Пачовський Михайло Іванович // Столиця Франкового серця / упоряд. В. Олійник. — Івано-Франківськ, 2006. — С. 200.
  • Кочан І., Захлюпана Н. Українські лінгводидакти крізь призму часу: Словник-довідник. — Львів : ПАІС, 2009. — С. 58.

ПосиланняРедагувати