Вікіпедія

Пацула Йосип Михайлович

педагог, науковець, історик, громадський діяч
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пацула.

Йо́сип Миха́йлович Пацу́ла (24 січня 1935, Перемишль — 24 грудня 2004) — педагог, науковець, історик, громадський діяч. Кандидат педагогічних наук. Професор. Член правління обласного об'єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка, перший голова Конгресу української інтелігенції Рівненщини. Дослідник-пошуковець малої історії, репресованих, розстріляних краян.

Пацула Йосип Михайлович
Народився 27 січня 1934(1934-01-27)
Перемишль, Львівське воєводство, Польська Республіка
Помер 24 грудня 2004(2004-12-24) (70 років)
Країна  Українська Радянська Соціалістична Республіка
 Україна
Діяльність історик, педагог, громадський діяч
Alma mater ЛНУ ім. І. Франка
Заклад Рівненський інститут слов'янознавстваd
Рівненський державний гуманітарний університет
Науковий ступінь кандидат педагогічних наук
Членство Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка

Біографічні відомості ред.

Народився в Перемишлі (Польща) в українській робітничій родині Михайла Пацули та Ганни Балух. У 1941 році пішов до народної школи оо. Василіан, єдиної в Засянні української школи. 2 травня 1945 року в числі майже півмільйона так званих закерзонних українців разом із батьками був переселений до Радянської України, де, після поневірянь по різних селах та містечках, сім'я осіла в Городку, що на Львівщині. Тут успішно закінчив середню школу № 2, а 1951 року вступив на факультет іноземної філології Львівського університету. Серед педагогів були такі відомі величини, як професор Михайло Рудницький, Тарас Франко, Іван Крип'якевич, Богдан Задорожний. В 1956 році закінчив університет спеціальністю «англійська філологія». 8 років працював вчителем сільської школи на Львівщині (Підкамінь, Стоянів) та Хмельниччині (Деражня).

В 1956 році одружився зі студенткою того ж університету — Лісниченко Ларисою, уродженкою с. Сутиски, що на Вінниччині. Мав двох дітей — дочку Ольгу та сина Юрія..

Деякий час був на комсомольській роботі та референтом товариства «Знання» на Хмельниччині. З 1966 року працює у вищій школі — викладачем, доцентом, професором. В 1976 році в Києві захистив кандидатську дисертацію в галузі теорії та історії педагогіки. Чверть століття керував кафедрою іноземних мов у Хмельницькому технологічному інституті, а згодом в Українському інституті інженерів водного господарства в Рівному.

Був професором Рівненського інституту слов'янознавства. Останні роки життя — робота в Рівненському державному гуманітарному університеті.

Впродовж семи років поєднував роботу у вузі з викладанням курсів англійської мови та психології для семінаристів Рівненської духовної семінарії.

Володів п'ятьма мовами — українською, російською, англійською, німецькою, польською.

Наукова діяльність ред.

Й. Пацула — автор підручників для студентів і викладачів вищих навчальних закладів, публіцист, кандидат педагогічних наук. Автор зверх 200 наукових праць і публікацій в галузях філології, педагогіки, історії, та релігієзнавства.

Громадська діяльність ред.

Член правління обласного об'єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка. Один із засновників Конгресу української інтелігенції, член його центральної ради та перший голова Рівненської обласної громади КУІн.

Публікації Й. Пацули присвячувались висвітленню героїчних, малодосліджених, або й викривлених радянською історіографією сторінок діяльності УПА (особливо в газеті «Волинь», «Сім днів» та інших), виступи на наукових конференціях та мітингах біля меморіалів, могил загиблих вояків УПА; розстріляних енкаведистами інтелігентів та священиків у тюрмах Рівного, Дубна, Луцька та ін.

Взяв участь як експерт з історії при створенні документального фільму «Остарбайтери»[1] (автори Сергій Братішко та Віталій Загоруйко).

 

Чи не першим на Рівненщині Пацула заговорив про наслідки терактів співробітника НКГБ, терориста Миколи Кузнєцова для жителів Волині, мав відношення до розвінчання культу цього «героя». До речі, виступав в ролі громадського захисника хлопців на суді у Сарнах, яким інкримінували знесення пам'ятника цьому катові українського народу у с. Кузьмівка.

 

Публікації ред.

За життя не було видано жодної книги. Посмертно:

  • Волинь — мій біль, моя надія / Й. Пацула.— Рівне: Азалія, 2005.— 224 с.

та

  • «Рівненський мартиролог сорок третього»
  • Рівненський мартиролог сорок четвертого: документи та спогади.— Рівне: Азалія, 1998.— 95 с.
  • Повстанський рух отамана Тараса Бульби-Боровця: дослідження, спогади, документи / упоряд. Й. М. Пацула, Є. І. Шморгун; ред. П. Велесик [та ін.].— Рівне: Азалія, 1998.— 184 с. (Реабілітовані історією). ISBN 966-7518-12-4

Публікації в часописі «Волинь» ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Братішко, Сергій (2004). Остарбайтеры. Документальные фильмы. documentalnye.ru (українська) . КРТ. Процитовано 19 лютого 2017.
  2. ↑ Волинь, від 17 серпня, 6,14 і 21 вересня 2001 року. Стаття також у блозі «В пам'ять про батька»Блог «В пам'ять про батька»
  3. ↑ Вступна частина

Джерела ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пацула_Йосип_Михайлович&oldid=35619985