Відкрити головне меню

Пауль Веннекер (нім. Paul Wenneker; 27 лютого 1890, Кіль - 17 жовтня 1979, Гамбург) - німецький військово-морський діяч, адмірал крігсмаріне. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.

Пауль Веннекер
Paul Wenneker
Народився 27 лютого 1890(1890-02-27)
Кіль, Німеччина
Помер 17 жовтня 1979(1979-10-17) (89 років)
Bergstedt[d], Wandsbek[d], Гамбург, ФРН
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність дипломат
Учасник Перша світова війна
Військове звання Адмірал
Нагороди
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Золотий Іспанський Хрест з мечами
Срібний німецький хрест

Зміст

БіографіяРедагувати

1 квітня 1909 року поступив на службу у ВМФ кадетом, служив на легких крейсерах «Майнц» і «Кенігсберг».

28 серпня 1914 року «Майнц» був потоплений в битві при Гельголанді. Веннекер потрапив у британський полон, 15 січня 1918 року інтернований в нейтральні Нідерланди. 10 грудня 1918 року повернувся в Німеччину і продовжив службу у ВМФ.

З 28 грудня 1933 року - морський аташе в німецькому посольстві в Токіо. В Кінці серпня 1937 року отримав наказ повернутися до Німеччини і 3 вересня призначений командиром важкого крейсера «Дойчланд» (15 листопада 1939 року переіменований на «Лютцов»). На цьому кораблі Веннекер брав участь у громадянській війні в Іспанії, забезпечуючи безпеку морських маршрутів біля Піренейського півострова, з 24 липня до 15 серпня 1938 року - командувач силами ВМС Німеччини в Іспанії.

З початком Другої світової війни Веннекер брав участь в атаках на торгові кораблі в Атлантиці, до 29 листопада 1939 року залишався командиром «Лютцова», 6 лютого 1940 року переведений в ОКМ. Згодом Веннекера знову призначаили морським аташе в Токіо, а також «адміралом Східної Азії». Веннекер перебував у Японії до кінця війни.

Після капітуляції Японії 2 вересня 1945 року Веннекер потрапив у американський полон, 5 листопада 1947 року звільнений.

В 1966 році окружний суд Гамбурга розглядав справу Веннекера: як морський аташе в Токіо, він віддав наказ залишати полонених на борту кораблів, які збираеться затопити їх команда. В даному випадку розглядали загибель полоненого матроса Альфреда Павеліта під час затоплення блокадопроривача «Ріо Гранде» 4 січня 1944 року і журналіста Карла Гофмаєра, який був радянським шпигуном, під час затоплення блокадопроривача «Бургенланд» 5 січня 1944 року. Судп рисяжних визнав Веннекера винним у ненавмисномму вбивстів, проте він не був засуджений.[1]

ЗванняРедагувати

НагородиРедагувати

Перша світова війнаРедагувати

Міжвоєнний періодРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002.
  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X.
  • Hans H. Hildebrand und Ernest Henriot: Deutschlands Admirale 1849–1945 Band 3: P-Z, Biblio Verlag, Osnabrück 1990, ISBN 3-7648-1499-3.
  • Jochen Brennecke: Schwarze Schiffe, weite See. 4. Aufl., Heyne, München 1975, S. 265ff.
  • Rangliste der Deutschen Reichsmarine, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn, Berlin 1929, S. 44.

ПриміткиРедагувати

  1. Mauz, Gerhard (1966-09-26). : „DAS IST ES, WAS MICH PLAGT“. Der Spiegel 40. Процитовано 2018-12-21.