Пауль-Віллі Ціб
Пауль-Віллі Ціб (нім. Paul-Willy Zieb; 3 червня 1892, Руланд — 9 серпня 1972, Кобленц) — німецький військово-морський діяч, інженер-контр-адмірал (1 квітня 1942). Кавалер Німецького хреста в золоті і сріблі.
| Пауль-Віллі Ціб | |||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Paul-Willy Zieb | |||||||||||||||||
| Народився | 1892[1] або 3 червня 1892 Руланд, Верхній Шпревальд-Лужиця, Бранденбург, Німеччина або Бранденбург, Німеччина | ||||||||||||||||
| Помер | 1972[1] або 9 серпня 1972 Кобленц, Рейнланд-Пфальц, ФРН | ||||||||||||||||
| Діяльність | офіцер ВМФ, адмірал, інженер, військовослужбовець | ||||||||||||||||
| Військове звання |  Контр-адмірал | ||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||
1 жовтня 1912 року вступив інженером у ВМФ.
Учасник Першої світової війни, служив на легкому крейсері «Штральзунд» (жовтень 1913 — вересень 1915). З 15 червня по 19 листопада 1918 року — головний інженер підводного човна UB-118.
Після демобілізації армії залишений на флоті і 16 грудня 1919 року підвищений до інженер-лейтенанта. Служив в частинах берегової оборони, в 1922-1924 роках — головний інженер на міноносцях.
З 27 вересня 1928 по 28 лотого 1930 року — інженер 1-ї напівфлотиліі міноносців, з 4 квітня 1932 по 6 жовтня 1934 року — легкого крейсера «Кельн».
З 31 жовтня 1938 року — головний інженер інспекції військово-навчальних закладів, з 18 серпня по 1 листопада 1939 року - інженер штабу Командування групи ВМС «Схід».
З 19 листопада 1939 року — директор відділу спорядження, з 1 квітня 1940 року - директор відділу постачань військово-морських верфей у Вільгельмсгафені, одночасно з 11 жовтня 1940 по 15 листопада 1942 року перебував інженером в штабі командувача ВМС у Франції, а з 16 листопада 1942 по 19 січня 1943 року — в штабі Командування групи ВМС «Захід».
З 3 лютого 1943 року — начальник головного штабу верфей Чорного моря.
28 серпня 1944 року призначений командувачем ВМС на Нижньому Дунаї, але вже 23 жовтня 1944 року переведений на посаду обер-верфт-директора військово-морських верфей у Вільгельмсгафені. 9 травня 1945 року залишив пост, але продовжив роботу у Вільгельмсгафені. 17 березня 1947 року вийшов у відставку.
Нагороди
ред.- Залізний хрест
- 2-го класу
- 1-го класу (12 лютого 1920)
- Нагрудний знак підводника (1918) (19 листопада 1920)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті»
- 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років; 2 жовтня 1936) — отримав 3 нагороди одночасно.
- 1-го класу (25 років; 31 жовтня 1937)
- Іспанський хрест в сріблі (6 червня 1939)
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938 року» (22 грудня 1939)
- Хрест Воєнних заслуг
- 2-го класу з мечами (5 серпня 1940)
- 1-го класу з мечами
- Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу (28 вересня 1944)
- Німецький хрест
- В сріблі (18 травня 1944)
- В золоті (28 вересня 1944) — отримав 3 нагороди одночасно.
Примітки
ред.- ↑ а б в Catalog of the German National Library
- ↑ Ц / Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. www.plam.ru. Процитовано 14 листопада 2018.
Література
ред.- Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
- Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002.