Вікіпедія

Пауло Валентін

Пауло Валентін (порт. Paulo Valentim, 20 листопада 1933, Барра-ду-Піраї — 9 липня 1984, Буенос-Айрес) — бразильський футболіст, що грав на позиції нападника. Виступав, зокрема, за «Ботафогу», «Бока Хуніорс» та національну збірну Бразилії.

Ф
Пауло Валентін
Пауло Валентін
Пауло Валентін
Особисті дані
Повне ім'я Пауло Анжело Валентін
Народження 20 листопада 1933(1933-11-20)
  Барра-ду-Піраї, Бразилія
Смерть 9 липня 1984(1984-07-09) (50 років)
  Буенос-Айрес, Аргентина
Зріст 181 см
Вага 76 кг
Громадянство  Бразилія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1949-1952 Бразилія «Гуарані» (Волта)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1952–1954 Бразилія «Гуарані» (Волта)  ? (?)
1954–1956 Бразилія «Атлетіко Мінейру» 51 (31)
1956–1960 Бразилія «Ботафогу» 206 (135)
1960–1965 Аргентина «Бока Хуніорс» 105 (67)
1965–1966 Бразилія «Сан-Паулу» 10 (4)
1966–1968 Мексика «Атланте»  ? (?)
1968–1970 Аргентина «Архентіно де Кільмес» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1959 Бразилія Бразилія 5 (5)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Перший футболіст, який забив три голи в класичному дербі «Бока Хуніорс» — «Рівер Плейт».

«Ми повинні були тільки довести м'яч до штрафної, і Валентін завершить це за нас[1]» — Антоніо Раттін

Клубна кар'єра ред.

Народився в родині футболіста, колишнього гравця «Атлетіко Мінейро» Кіма Валентіна, який після завершення кар'єри був найбільшим букмекером у місті[2].

Пауло розпочав кар'єру в аматорському клубі «Сентрал» з рідного міста[3], де виступав, одночасно працюючи службовцем. Потім, в 1949 році, він перейшов у клуб «Гуарані» (Волта-Редонда), де виступав 5 років. У 1954 році Валентін перейшов, завдяки батькові[2], в «Атлетіко Мінейро», який запропонував йому контракт на 1 тис. песо[4]. В «Атлетіко» Валентін грав на позиції правого нападника[5]. З цією командою він тричі вигравав чемпіонат штату Мінас-Жерайс.

У 1956 році Валентін перейшов в «Ботафогу» за 1 млн доларів[6]. Там він під проводом Жоана Салданьї став чемпіоном штату Ріо-де-Жанейро, забивши у фіналі турніру 5 голів у ворота «Флуміненсе»[7] (рахунок матчу 6:2), останній м'яч ударом через себе в падінні[8][9], цей титул клуб не вигравав з 1948 року[10]. В тому чемпіонаті Валентін став кращим бомбардиром, забивши 22 голи[3]. Всього за «Ботафогу» Валентін забив 135 голів у 206 матчах[7]. Салданья говорив про Валентіна: «Пауліньйо — танк, але з інтелектом. Він не просто переїжджає захисників суперника. Він грає з думкою, і ніколи не покидає штрафний майданчик, оскільки знає, що завжди може бути відскок»[3].

У 1960 році Валентін перейшов в аргентинський клуб «Бока Хуніорс», який помітив гру бразильця на південноамериканській першості. Там він склав дует нападу з ветераном Ернесто Грільйо, який більше асистував бразильцеві[4]. Валентим став з «Бокою» дворазовим чемпіоном Аргентини. Тричі, у 1961 (24 голи), 1962 (19 голів) і 1964 році (10 голів) він ставав найкращим бомбардиром клубу. 12 листопада 1961 року Валентін забив 3 голи в матчі дербі з «Рівер Плейт» (перемога «Боки» 3:1), ставши першим гравцем, який забив 3 голи в одному матчі цього протистояння[3]. Всього в цьому дербі Валентін забив 10 голів (8 з них у ворота Амадео Каррісо[11], одного з найкращих голкіперів в історії південноамериканського футболу) в 7-ми матчах, до цих пір будучи найрезультативнішим гравцем в історії зустрічей цих команд. За «Боку» Валентін провів 115 матчів і забив 71 гол (105 матчів у чемпіонаті і 67 голів). Вболівальники «Хуніорс» придумали персональну кричалку для Валентіна:

"¡Tim, tim, tim! ¡Es gol de Valentim! (Тім, тім, тім! Гол забив Валентін!)"

У 1965 році Валентін, гольова результативність якого впала (10 голів у 21 грі), вирішив повернутися в Бразилію[4] Він перейшов в клуб «Сан-Паулу». Потім недовго пограв у Мексиці, в клубі «Атланте», а завершив кар'єру у другому дивізіоні чемпіонату Аргентини в клубі «Архентіно де Кільмес».

Виступи за збірну ред.

У 1959 році Валентін вперше був викликаний до складу національної збірної Бразилії, яка брала участь у чемпіонаті Південної Америки в Аргентині, де разом з командою здобув «срібло». На турнірі він провів 5 матчів і забив 5 голів, в тому числі три у ворота збірної Уругваю і два у ворота збірної Болівії. До цього турніру він значився кандидатом на поїздку на чемпіонат світу 1958 року, але йому завадила травма щиколотки[4]. Сам Валентін назвав іншу причину того, що не поїхав на турнір, сказавши: «Я не поїхав, тому що Жозе Алтафіні і Вава були краще за мене[4]». В подальшому за збірну більше не грав.

Подальше життя ред.

Після завершення кар'єри гравця Валентін довгий час був поза футболом. Він був змушений працювати в портових доках[2]. У 1978 році він завдяки фінансовій допомозі друзів, що купили йому квитки, зміг виїхати до Аргентини, де почав тренерську діяльність, яка, втім, обмежилася юнацькою командою «Боки Хуніорс» і юнацькою збірною Аргентини[3].

У 1980-х роках Валентін залишився без засобів до існування і захворів важкою хворобою серця та гепатитом, що розвинувся через надмірне куріння і вживання спиртних напоїв колишнім гравцем[3][10]. Він помер у віці 50-ти років 9 липня 1984 року у місті Буенос-Айрес. Клуб «Бока Хуніорс» оплатив витрати на поховання[7].

Статистика виступів ред.

Статистика виступів за збірну ред.

 Статистика матчів і голів за збірну —   Бразилія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
15-3-1959 Буенос-Айрес Бразилія   3 – 0   Чилі Копа Америка 1959 (Аргентина) -
21-3-1959 Буенос-Айрес Бразилія   4 – 2   Болівія Копа Америка 1959 (Аргентина) 2
26-3-1959 Буенос-Айрес Бразилія   3 – 1   Уругвай Копа Америка 1959 (Аргентина) 3
29-3-1959 Буенос-Айрес Бразилія   4 – 1   Парагвай Копа Америка 1959 (Аргентина) -
4-4-1959 Буенос-Айрес Бразилія   1 – 1   Аргентина Копа Америка 1959 (Аргентина) -
Усього Матчів 5 Голів 5

Досягнення ред.

Командні ред.

Особисті ред.

Особисте життя ред.

Пауло Валентін був одружений з дівчиною Хілдою «Фуракан» (Ураган)[6], яка працювала повією[8], з якою Пауло познайомився в Белу-Орізонті. Під час церемонії одруження священик сказав кілька неприємних слів про Хілду, і лише допомога тренера Салданьї врятувала святого отця від того, щоб він не вдарив його[12]. Характер і життя дружини Валентіна стали прообразом Хільди Міллер, яку описав у своєму романі «Неприборкана Хільда» письменник Роберт Драммонд; пізніше за цим романом був знятий однойменний серіал. Під час виступу Пауло Валентіна за «Боку Хуніорс» Хілда вважалася першою леді клубу, її називали «Синьйора Валентін»[13], для неї на стадіоні у ложі для почесних гостей було персональне місце. Під час перебування чоловіка у Мексиці, коли через поганий стану Валентіна він не грав за клуб і не заробляв, Хілда запропонувала йому, щоб вона повернулася до своєї попередньої професії, але чоловік різко відмовив[12].

Факти ред.

Під час матчу «Бока Хуніорс» — «Рівер Плейт», переможець якого займав би за тур до фінішу перше місце в чемпіонаті Аргентини, «Бока» вигравала 1:0 завдяки голу з пенальті Валентіна. За кілька хвилин до кінця матчу був призначений пенальті у ворота «Боки», яку не влаштовувала нічия: при рівному рахунку «Рівер», що мав на очко більше, продовжував би лідирувати. Валентін, за словами захисника «Хуніорс» Сільвіо Марсоліні, звернувся до небес, і дав клятву, що якщо пенальті забитий не буде, то він пішки пройде шлях від свого дому до церкви Сан-Ігнасіо де Лойола в Буенос-Айресі і дасть першому ліпшому жебраку 10 тисяч песо[2]. Голкіпер «Боки Хуніорс» Антоніо Рома пенальті відбив. На наступний ранок Валентін дійшов пішки до церкви і дав там 10 000 песо бабусі, яка першою попросила у нього монетку. Літня жінка взяла гроші і втекла[1].

Примітки ред.

  1. ↑ а б Стаття bigsoccer.com[недоступне посилання]
  2. ↑ а б в г Стаття bicudafc.com. Архів оригіналу за 17 грудня 2009. Процитовано 5 березня 2017.
  3. ↑ а б в г д е Стаття botafogopaixao.kit.net. Архів оригіналу за 12 листопада 2009. Процитовано 5 березня 2017.
  4. ↑ а б в г д Стаття на informexeneize.com.ar. Архів оригіналу за 10 вересня 2012. Процитовано 5 березня 2017.
  5. ↑ Профіль на galodigital.com.br[недоступне посилання з квітня 2019]
  6. ↑ а б O guerreiro-artilheiro Paulo Valentim (primeira parte). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 березня 2017.
  7. ↑ а б в Стаття на terceirotempo.ig.com.br. Архів оригіналу за 15 серпня 2011. Процитовано 5 березня 2017.
  8. ↑ а б Gol de bicicleta de Paulo Valentim!
  9. ↑ Фотографія голи
  10. ↑ а б Профіль на botafogo.com.br. Архів оригіналу за 11 жовтня 2009. Процитовано 5 березня 2017.
  11. ↑ Стаття на porsiempreboca.com.ar. Архів оригіналу за 4 червня 2009. Процитовано 5 березня 2017.
  12. ↑ а б O guerreiro-artilheiro Paulo Valentim. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 березня 2017.
  13. ↑ Стаття blogspot.com

Посилання ред.

  Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пауло_Валентін&oldid=40127883